Про те, як колишній очільник ПАТ "Укрнафта" Олег Гез хоче виправдати свою роботу в компанію даючи замовні "інтерв`ю", у своїй авторській статті на сайті Антикор пише паливний експерт Сергій Куюн. Пропонуємо повний текст матеріалу нижче.

Звільнений чотири місяці тому колишній голова «Укрнафти» Олег Гез вирішив розказати всім правду та дав розлоге інтерв’ю.

Це добре, завжди цікаво й корисно мати більше інфи про найбільшу нафтову компанію країни. Та й з точки зору контролю за новим менеджментом «Укрнафти» не завадить: потоки там великі, а державне управління в нас, на жаль, часто неідеальне.

Але правда від Олега – це для гурманів, а для решти я спробую попередньо пережувати.

Одразу дивує невластива Олегу активність. Це зазвичай мовчазний хлопець, який завжди знав своє місце та свій номер. Знайомий солоденький присмак почав відчуватись з перших речень «інтерв`ю», а за декілька годин повністю підтвердився – джинса. Пара сайтів з орбіти «Привату», пара говно-сайтів агрегаторів та звичайно «тг-канали» штибу «інтриги-сенсації-розслідування». (На одному з них «бімба» від Геза стояла поруч з прогнозами якогось астролога).

За поточними тарифами намагання донести правду обійшлось Олегу десь у $15 000. На добру справу можна й задонатити, більше ж наразі нема куди…

Що на мій погляд ще дивно. Людина дуже схвильована, сипле емоціями та сенсаціями, витрачає купу грошей аби донести свою правду, але при цьому не публікує «матеріал» на своїй сторінці у ФБ. Як з’ясувалось, сторінку наш Прометей взагалі закрив…

Отже, колишній отримав команду. Від кого? Нагадаю, що у 2019 році він був обраний за поданням приватних акціонерів «Укрнафти» - групи «Приват» й підтриманий необхідною кількістю голосів «Нафтогазу» у наглядовій раді в результаті загострення відносин між жабою та гадюкою (читай Коболева та Вітренко. Аби торпедувати другого перший пішов на договорняк з «Приватом» у наглядовій раді «Укрнафти»). Отже, заказло. І це, малята, непогано: усвідомлення цього факту має правильно налаштувати на ознайомлення з матеріалом та його засвоєння.

Характерно, що ця фальш настільки зрозуміла, що жоден притомний інформресурс не підхопив цей порив. Респект, колеги!

Що ж нам хотіли донести ротом Олега?

- При нас було супер, а зараз «Укрнафта» котиться у прірву; - Президента ввели в оману й той спересердя націоналізував «Укрнафту» разом з «Укртатнафтою»; - Все це робить група осіб з метою збагачення на війні.

«Але правду неможливо безкінечно замовчувати», – резюмував Гез.

І от тут я не можу з ним не погодитись. 20 років «Приват» сидів в «Укрнафті» й це вже здавалось, що це назавжди. А тут оппа й такий поворот – копняк під зад від держави!

І правда полізла зі всіх щілин. Корецький дає інтерв’ю кожного місяця й чим далі, тим більше цікавих подробиць роботи госпідарів випливає на поверхню. Впевнений, що початок «приватівської» медіа-кампанії є відповіддю саме на таку правду.

Гезу та його старшими товаришам вона чомусь не дуже подобається.

Захопленням називає націоналізацію цей персонаж, який керував компанію в буквальному сенсі за гратами – їх у 2015 року спорудили на вході в офіс «Укрнафти» приватівці, перелякавшись законодавчих змін, які розширювали повноваження держави в акціонерних товариствах та спрощували зміни менеджменту (були розроблені Мустафою Найємом та Сергій Лещенко). Я також нагадаю, що Ігор Коломойський сам заявляв, про хабарі Пінчуку й Кучмі право управляти компанією.

То хто насправді захопив «Укрнафту»?

До речі, ці грати були демонтовані за кілька днів після націоналізації. Символічно, погодьтесь.

Так от, захоплення підприємства, каже обурений правдошукач призвело «до порушення багаторічних господарських зв’язків, а це у свою чергу призвело до неможливості забезпечувати виконання фінансових планів тощо».

Справа в тому, що не було ніяких звязків, точніше, у «Укрнафти» завжди був один зв’язок – з «Приватом». Закупівля нафтопродуктів, їх транспортування бензовозами на АЗС, реалізація. Постачання матеріально-технічних ресурсів, зокрема електроенергії. Викуп майже 100% продукції «Укрнафти». Це класичний «приватівський» кокон, він же паралельний профіт-центр.

Фінансовою сферою «Укрнафти» опікувався… правильно, «Приватбанк», поки його також не націоналізували. Не знаю, які там звязки у приватівців з банком «Південний», якому доручили обслуговування «Укрнафти», але по факту у якості агента він продовжив виконувати всі ті ж функції по висмоктуванню грошей. З того, що вже можна побачити – завищена вдвічі ставка еквайрингу (комісія банку за карткові розрахунки на АЗС). Наразі рахунки «Укрнафти» вже в держбанках, економія на еквайрингу, за моїми розрахунками, складе до 100 млн грн в поточному році. Іншими словами, раніше ці гроші з напівдержавної компанії йшли комусь іншому. Ау, Олеже, ти в курсі?

Цікаве питання підняв Гез стосовно забезпечення мережі «Укрнафти» пальним. Каже, ми мали надійних партнерів з постачання та транспортування пального, а тепер все зруйновано. Та нагадує, що через це у листопаді зупинились заправки «Укрнафти», а це ж все збитки.

Прикол в тому, що ця зупинка сталася саме через «надійність» отих господарських звязків! «Приват» просто відмовився постачати пальне попри всі наявні договори. Тай грець би з ним, але у компанії не опинилось ані бензовозів, ані нафтобаз, щоб оперативно повезти пальне на станції… Стратегічно важливе підприємство, з мобілізаційним завданням, зупинилося.

А нашо вони нам, ті бензовози, ми все прорахували, це невигідно, каже Гез. Ага, да.

«Укрнафта» була змушена шукати транспорт на ринку. Й знайшла. Виявилось, що ринковий тариф удвічі менший, ніж виставляли «надійні» партнери – 1700 проти 4000 грн за тонну перевезень. Знаєте, скільки це в грошах? Понад 650 млн грн на рік! Виходить, що тільки за часів Геза в «Укрнафті» вона переплатила понад 3 млрд грн! Халепа, Олеже…

Зараз компанія хоче купити 100 машин по ціні 5-6 млн грн за одиницю. Тобто вони відіб’ються за рік! А головне – державна компанія не буде залежати в перевезеннях ні від кого! Погодьтесь, важлива, а точніше необхідна умова для постачальника Міноборони.

До речі, всі закупівлі «Укрнафта» віднині робить на відкритих тендерах. А чому такого не було при тобі, Олеже? Бо купляли все у «надійного партнера» в одному віконці.

Бачу, є невдоволення тим, що Корецький залучив багато фахівців з WOG. А ти забув, друже, звідки в «Укрнафті» взявся ти сам? Тебе привів Фелікс Луньов, твій бос у ТНК. А потім ви вдвох запросили ще чимало своїх колишніх колег. То й що? Вважаєш, це погано? Хоча з огляду на те, що ви там творили, згоден з тобою…

Еквайринг, транспортування, комісії за збут пального – це все дрібниці, які проте показують найважливіше – доїли «Укрнафту» всюди, де тільки було можливо. Доїли за різних президентів, прем`єрів, голів НАКу. При цьому не нехтували нічим. Й війна це теж не змінила.

А тепер можете собі уявити, що відбувалось по ключових напрямках – продажу нафти й газу? 40 млрд грн – це те що озвучив БЕБ й тільки за 2022 рік. На паперах нафта та нафтопродукти начебто є, а фізично знайти їх не можуть. (На «Укртатнафті» навіть папери знайти не можуть). Тому Гез в інтервю й каже, що нафта є, але фізично немає, шукають…

І мені от що цікаво. Як би повів себе Ігор Валерійович, якщо б дізнався про такий йой на підприємстві, де в нього 51% акцій? От серйозно. Проковтнув би? Держава вирішила, що досить.

До речі, не виключаю, що розпочата медіа-кампанія ініційована не акціонером, а звільним топ- та мідлменеджментом, який саме й міг займатися отими пустощами з еквайрингами й іншим. Мовляв, бреше той Корецький, Ігоре Валерійовичу, не було такої фігні! Подивимось, кампанія набирає обертів.

Особисто для мене інтерв’ю Геза ще раз довело, що рішення про націоналізацію було правильним. По-перше, не можна грабувати країну під час війни. По-друге, країні потрібен власний оператор для забезпечення потреб армії пальним. Обидві задачі наразі виконані. Далі чекаємо на відновлення та розвиток. Одне я знаю точно – гірше ніж було, вже не буде. Наскільки буде краще, залежатиме від нового акціонера «Укрнафти». Якщо дозволить, результат відчуємо швидко.

P.S. Я чув, Олеже, ти десь закордоном. Це дуже мудро. Минулого тижня у СІЗО перевели Руслана Ляпку – керівника «Укртатнафти», справжнього професіонала та патріота свого заводу, якому він віддав понад 20 років. Шанована в тому числі й мною людина. У ваших спільних босів, які косили мільярди, не знайшлося 200 млн грн на заставу для нього. Подумай про це.

Сергій Куюн