До вашої уваги – гротескна байка про бункерного діда путіна, яку написав волинський письменник Віталій Клімчук.
Кілометри. Довгі милі.
Через тундру. На Урал.
Поштар-пєчкін на кобилі
В бункер «ліхо пріскакал»
«Кто там? Кто там?» – наче з ями
Кволий голос з-під землі.
«Пісьма вам і тєлєграми,
Бо нема вас у кремлі!...
Закоцюблена правиця
Ухопилась за мішок
«А пароль де?» – «Паляніца!»
Кляцнув з вдячністю замок.
…Блима свічка у криївці,
Хтось схилився за столом,
Пильний погляд кровопивці
Вже знайомиться з листом.
А паперів ціла куча!
Вісті в тім’я б’ють «ключом»,
Марки на конвертах – «сучі»,
Із російським корабльом…
– «Здраствуй путін! Пише ківа,
Ваш товаріщ, друг і брат
Жизнь в мене була б красіва,
Я би вам служити рад!..
Можу вам на паску яйця
Фарбувать-масажувать
І за хлібчика-окрайця
Готов родіну продать!».
– «Здрастуй, куме! Пише вітя,
Я в бандерівців в плєну,
Якби разом відкупиться,
Бо я сам не потягну.
Обмін я просити стану,
Шлю угоду напряму –
Забирай собі Оксану
Для своїх потреб, куму.
Висилаю її фото,
Роби з нею все, що хоч
Тільки витягни з болота
Бо проймає тіло дрож!..»
…Фото витягнув з конверта
І примружив ліве око.
«Хто ця курвисько відверта
В декольте украй глибоким?
Хіба ж ця була під кумом
Після пляшки «русской водкі»?
Віддай, куме, круглу суму
Й не підсовуй чужу тьотку…»
Глянув на паскудні марки,
(Путівник для корабля),
З горя б випить добру чарку
Бо вже мариться петля.
Телеграма від кобзона:
«Вова. Жду. І Жирік здєсь.
Тут нє рай а просто зона.
Наших тут – нє пєрєчєсть!».
Серед безлічі паперів,
Що пройшли через тайгу
Є погрози від Бандери,
Лікарняний від Шойгý,
Є «счєта» за газ і нафту,
Не в рублях і зовсім мало,
Посилають дружно «на х*й»,
Так цинічно і зухвало.
Діти шлють малюнки вдалі,
(Може це для них і круто):
Хтось сидить на гострій палі,
Підпис: «Путін. Х*йло. Путо».
«Бач, навчилися у школі
Так принижувать царя…»
Затремтіли руки кволі
Як при дачі хабаря.
Пальці якось неслухняно
Шарудять серед листів,
Ось, як сонце із туману –
Вістка з добрих, теплих слів:
«Приїжджайте, будем раді,
І не сумнівайтесь зря,
В Чорнобаївській громаді
«Привітаємо» царя!»
Тьху! Зібрався на гостину,
Краще б того не читать!
А ось вістка від дружини:
«Вова! В лоб же ж твою мать!
Я з дітьми гонима всюди
Вже не милий білий світ,
Ти ж заривсь в уральські руди
І живеш неначе кріт!..»
Кинув лист собі під ноги,
Ухопився за новѝй.
Пишуть олігархи-доги
І гудуть неначе рій.
Плачуть за свої мільярди
І готують ешафот.
Треба замовляти чартер,
Це ж ЧП, переворот!
Ну, нарешті! Гарна вістка
І приємнії слова,
Здобний пряник а не різка,
Прояснилась голова:
«Щиро ваш, вітаю радо,
Гарних вам, щасливих свят,
З сатанинської громади
Шлемо темних справ стократ!
Хай диявол дає сил,
Із повагою – кіріл!»
Придивився до папѐра –
Серце тьохнуло ой-йой!
Щоб тебе взяла холєра –
Бланк листка «За упокой!..»
Так минула темна нічка,
Забаривсь чомусь світанок.
Вже й погасла квола свічка.
Чорним затягло туманом.
* * *
…Їдуть «Урали» на Урал
Суне цілий фаєтон,
Женуть наче на аврал,
Везуть надміцний бетон.
Від потужної колони
Аж дрижить-тремтить земля,
Вже ніхто не оборонить
Горе-очільника кремля.
Бункер. Двері. Сіра маса
Хлюпотить аж через край.
Хто внизу – немає спасу,
Ауфвідерзейн! Гуд бай!
А на камені-бетоні
Висікаєм на граніті
Епітафію на троні
Найогиднішу у світі:
«КЛОЧЧЯМ ХАЙ БУДЕ ТОБІ ЗЕМЛЯ
РУЇНОЮ БІЛЯ КРЕМЛЯ
БЛЯ…»
* * *
…Листоноша дядько Пєчкін
Осідлав велосипед
І поїхав «возлє рєчкі»
Із прискоренням вперед.
За плечима – повна торба
Телеграм, листів, депеш.
Вже нажив на тому гóрба,
Та доставить все, авжеж.
Зупинився і у воду
Кинув з легкої руки
Листи «путіну-уроду»
В глибину москви-рєкі.
Дали припис чоловіку,
Справка є завжди «прі ньом»
«Вибув адресат навіки.
Разом з руськім корабльом».
Віталій КЛІМЧУК
Попередній допис
Наступний допис
Коментарі