До вашої уваги – гротескна байка про бункерного діда путіна, яку написав волинський письменник Віталій Клімчук.

Кілометри. Довгі милі.

Через тундру. На Урал.

Поштар-пєчкін на кобилі

В бункер «ліхо пріскакал»

«Кто там? Кто там?» – наче з ями

Кволий голос з-під землі.

«Пісьма вам і тєлєграми,

Бо нема вас у кремлі!...

Закоцюблена правиця

Ухопилась за мішок

«А пароль де?» – «Паляніца!»

Кляцнув з вдячністю замок.

…Блима свічка у криївці,

Хтось схилився за столом,

Пильний погляд кровопивці

Вже знайомиться з листом.

А паперів ціла куча!

Вісті в тім’я б’ють «ключом»,

Марки на конвертах – «сучі»,

Із російським корабльом…

– «Здраствуй путін! Пише ківа,

Ваш товаріщ, друг і брат

Жизнь в мене була б красіва,

Я би вам служити рад!..

Можу вам на паску яйця

Фарбувать-масажувать

І за хлібчика-окрайця

Готов родіну продать!».

– «Здрастуй, куме! Пише вітя,

Я в бандерівців в плєну,

Якби разом відкупиться,

Бо я сам не потягну.

Обмін я просити стану,

Шлю угоду напряму –

Забирай собі Оксану

Для своїх потреб, куму.

Висилаю її фото,

Роби з нею все, що хоч

Тільки витягни з болота

Бо проймає тіло дрож!..»

…Фото витягнув з конверта

І примружив ліве око.

«Хто ця курвисько відверта

В декольте украй глибоким?

Хіба ж ця була під кумом

Після пляшки «русской водкі»?

Віддай, куме, круглу суму

Й не підсовуй чужу тьотку…»

Глянув на паскудні марки,

(Путівник для корабля),

З горя б випить добру чарку

Бо вже мариться петля.

Телеграма від кобзона:

«Вова. Жду. І Жирік здєсь.

Тут нє рай а просто зона.

Наших тут – нє пєрєчєсть!».

Серед безлічі паперів,

Що пройшли через тайгу

Є погрози від Бандери,

Лікарняний від Шойгý,

Є «счєта» за газ і нафту,

Не в рублях і зовсім мало,

Посилають дружно «на х*й»,

Так цинічно і зухвало.

Діти шлють малюнки вдалі,

(Може це для них і круто):

Хтось сидить на гострій палі,

Підпис: «Путін. Х*йло. Путо».

«Бач, навчилися у школі

Так принижувать царя…»

Затремтіли руки кволі

Як при дачі хабаря.

Пальці якось неслухняно

Шарудять серед листів,

Ось, як сонце із туману –

Вістка з добрих, теплих слів:

«Приїжджайте, будем раді,

І не сумнівайтесь зря,

В Чорнобаївській громаді

«Привітаємо» царя!»

Тьху! Зібрався на гостину,

Краще б того не читать!

А ось вістка від дружини:

«Вова! В лоб же ж твою мать!

Я з дітьми гонима всюди

Вже не милий білий світ,

Ти ж заривсь в уральські руди

І живеш неначе кріт!..»

Кинув лист собі під ноги,

Ухопився за новѝй.

Пишуть олігархи-доги

І гудуть неначе рій.

Плачуть за свої мільярди

І готують ешафот.

Треба замовляти чартер,

Це ж ЧП, переворот!

Ну, нарешті! Гарна вістка

І приємнії слова,

Здобний пряник а не різка,

Прояснилась голова:

«Щиро ваш, вітаю радо,

Гарних вам, щасливих свят,

З сатанинської громади

Шлемо темних справ стократ!

Хай диявол дає сил,

Із повагою – кіріл!»

Придивився до папѐра –

Серце тьохнуло ой-йой!

Щоб тебе взяла холєра –

Бланк листка «За упокой!..»

Так минула темна нічка,

Забаривсь чомусь світанок.

Вже й погасла квола свічка.

Чорним затягло туманом.

* * *

…Їдуть «Урали» на Урал

Суне цілий фаєтон,

Женуть наче на аврал,

Везуть надміцний бетон.

Від потужної колони

Аж дрижить-тремтить земля,

Вже ніхто не оборонить

Горе-очільника кремля.

Бункер. Двері. Сіра маса

Хлюпотить аж через край.

Хто внизу – немає спасу,

Ауфвідерзейн! Гуд бай!

А на камені-бетоні

Висікаєм на граніті

Епітафію на троні

Найогиднішу у світі:

«КЛОЧЧЯМ ХАЙ БУДЕ ТОБІ ЗЕМЛЯ

РУЇНОЮ БІЛЯ КРЕМЛЯ

БЛЯ…»

* * *

…Листоноша дядько Пєчкін

Осідлав велосипед

І поїхав «возлє рєчкі»

Із прискоренням вперед.

За плечима – повна торба

Телеграм, листів, депеш.

Вже нажив на тому гóрба,

Та доставить все, авжеж.

Зупинився і у воду

Кинув з легкої руки

Листи «путіну-уроду»

В глибину москви-рєкі.

Дали припис чоловіку,

Справка є завжди «прі ньом»

«Вибув адресат навіки.

Разом з руськім корабльом».

Віталій КЛІМЧУК