Уночі 14 травня за трагічних обставин у селі Глухи колишнього Старовижівського (тепер – Ковельського) району померла дівчинка Юліанка. Дитині був 1 рік і 5 місяців.

Мама Катерина Курилюк, ледь оговтавшись від непоправної втрати, написала в суботу, 15 травня, заяву в поліцію. Каже, сімейний лікар-педіатр, коли 12 травня о 3:36 та їй дзвонила, відповіла: «Мамочко, я не зобов’язана працювати круглосуточно».

Після того, як дитину оглянула інша лікарка, мама намагалася додзвонитися до сімейного педіатра, аби та дала направлення на флюорографію. Але з’єднатися із лікаркою не змогла. Її телефон не приймав дзвінків і ввечері напередодні смерті, коли в дитини піднявся ацетон.

У ніч із 13 на 14 травня дівчинка померла.

Тепер, за словами мами, винною хочуть зробити її, місцеву фельдшерку і лікарку з Дубечного, до якої звернулася в розпачі мама, бо коли дитина «горіла в неї на руках», їй казали чекати, поки педіатр прийде на роботу в лікарню.

Аби справу не «зам’яли», Катерина Курилюк звернулася до журналістів.

Нині пані Катерина перебуває з двома іншими дітьми (3-місячною дівчинкою і 12-річним хлопчиком) в інфекційному відділенні Старовижівської лікарні.

На подвір’ї клініки вона спілкувалася із журналістом ГІТу Денисом Реміськом.

Температура піднялася через те, що ріжуться зубчики?

«У понеділок (10 травня – ред.) у дитинки моєї піднялася температура, – згадує Катерина Курилюк. – В неї були зубчики ніжні іклові, як у народі кажуть. Температура була 37 градусів. Але я все одно викликала медичку, тому що в мене ще дві дитинки: хлопчику 12 років, дівчинці 3 місяці. Вона послухала діточок. Все добре, приписала Нурофен. Бо це йшли зубчики.

У вівторок теж було все добре до вечора. Потім раптово в дитини піднялася температура. Те, що я встигла тільки на градуснику побачити – 40. Тому що я вже злякалася, бігом відкладаю градусника і дзвоню до своєї фельдшерки, що в дитини велика температура, і треба бігом вколоти.

О 22.10 ми вкололи дитині укола. Медичка з нами провела десь до 1-ї години ночі, тому що погано дуже спадала температура. За цей час вона тільки спала до 38,9. Медичка сказала: «Збирайтеся, діти, в лікарню».

Я на той час помилася і почала збирати речі на двох дівчат. Пакети понастроювала. І медичка сказала чоловікові, або «скору» визивайте, або своїм транспортом.

Медичка сказала, що вона не знає, чому після уколу не падає температура. Зазвичай після уколу температура повинна спадати. А вона не спадає – і вона сиділа з нами три години.

Медичка пішла додому, ми збиралися і з нею через пів години передзвонювалися. Кажу: «Тітко, вона не спадає». – «Катю, якщо піднімається – вже їдьте бігом».

І я переміряю температуру. Теж висока: 38,5.

Чоловік за машину домовився. Ми за хвилину вже були в машині. З дітками, з усім. Я в одіяло замотала меншеньку, а старшенькій курточку накинула.

Перед тим я подзвонила до свого лікаря дитячого, що записані мої дітки, декларація складена. Карпенко Наталії Семенівни.

До неї я дзвонила 12 травня о 3:36. Це в ніч з вівторка на середу.

Я до неї дзвонила. Швиденько пояснила ситуацію, що була така температура, медичка дала укола – вона не збивається. Наша медичка бігом направляє нас на «скору».

«Ви як наш лічащий врач, будь ласка, під’їдьте до «скорої». Ми вже їдемо».

А вона відповіла: «Мамочко, я не зобов’язана працювати круглосуточно».

Я їй кажу: «То ж ви наш лічащий врач. Ми з вами заключили договір, і мені треба буде якесь направлення чи ще щось». Тому що перед тим медичка сказала, що просто так не може температура не спасти після уколу. То вже не зуби, не горло, нічого. То якась є причина.

На що мені Наталія Семенівна сказала: «Їдьте на швидку, там є черговий лікар, чергова медсестра. Вас оглянуть і приймуть».

«Дівчинка горіла в мене на руках»

Коли мама з двома дітьми приїхала в лікарню, вона ще хвилин десять шукала медиків. Скрізь, каже пані Катерина, світиться, а нікого не можна знайти.

О 4:37 мама зателефонувала на «швидку». Виклик прийняли в центральній диспетчерській, що в Луцьку. Запитали: «Де ви є?» Мама через хвилювання не могла збагнути, що говорить з обласним центром.

Врешті-решт, за її словами, через хвилин 15 до них вийшла чергова медсестра.

Мама наполягала, щоб викликали чергового педіатра.

«Дівчинка горіла в мене на руках», – каже пані Катерина.

До них вийшов черговий лікар. Розпорядився вколоти якийсь препарат, який був у наявності. Зробивши ін’єкцію, медсестра сказала чекати 9-ї години, коли відкриється амбулаторне відділення і на роботу прийде педіатр.

Мама посиділа з дитиною ще з пів години в кімнаті з відкритим вікном і, порадившись з чоловіком, вирушила з дітьми в село Дубечне, де місцевий лікар погодилася їх прийняти.

«Тому що без направлення нас ніхто ніде не хотів приймати», – каже Катерина Курилюк. А до сімейного лікаря мама вже не могла більше додзвонитися.

В Дубечному двох дівчаток оглянули, взяли кров на аналіз. У тієї дівчинки, яка згодом померла, лікарка побачила, що ріжуться зубчики і хворе горлечко. Приписали пити ліки і робити інгаляції.

Після цих процедур, за словами мами, температура тіла дитини спала до 37,5-37,6.

Лікар із Дубечного порадила мамі зателефонувати сімейному лікарю-педіатру, аби та дала направлення на флюорографію. Протягом середи і четверга мама періодично дзвонила (вихідні дзвінки збереглися на її мобільнику), та жодного разу не змогла з’єднатися із сімейною лікаркою. Увесь час дзвінок вибивало, ніби увімкнена переадресація чи вимкнений телефон.

Мама з дітьми поїхала додому. В четвер, за її словами, було все нормально. Температуру, каже, міряла вночі через кожні пів години. Термометр показував 37,5 – 37,6 – 38,2.

У четвер, 13 травня, ближче до вечора дитина почала блювати. Знову мама набирала сімейного лікаря-педіатра. Телефон недоступний. Пані Катерина знову зателефонувала місцевій фельдшерці і лікарці з Дубечного. Остання порадила виміряти ацетон. Мама з татом швидко купили все, що для цього потрібно. Виміряли. Ацетон був дуже великий.

«Нам сказали: бистренько збивайте і додзвонюйтеся до теї Карпенко (лікар-педіатр, з якою мама підписала декларацію на трьох дітей – ред.). У підсумку ми до неї так і не додзвонилися», – каже мама померлої дитини.

Температуру збили. Дитинка пожвавішала.

«З 10-ти до 12-ти вона вже мене цьомала, обнімала, тулилася до мене. На ручки до мене, до тата на ручки йшла. До нас на краватку ходила. Я не спала. Десь до пів третьої, я бачу, вона, трошки успокоюється. Думаю, вже получчало дитинці. Може, той ацетон впав».

Коли батько вранці побачив, що дитинка розкрита, підійшов до неї. А вона нежива.

Мама не повірила, почала робити штучне дихання. Прибігла фельдшерка. Вона теж намагалася повернути дівчинку до життя. Через хвилини 10 приїхала «швидка», яку викликала сім’я. Реанімаційні заходи успіху не дали.

Розтин показав, що дитина померла від серцево-легеневої недостатності.

«Я думала, що навіть від коронавірусу. Але там коронавірусу не було. Серцево-легенева недостатність, це по-народному, що згоріла від температури», – каже Катерина Курилюк.

Вона розповіла, що хтось пустив поголос, ніби мама відмовилася від госпіталізації.

«Роблять винуватою мене, що я забрала дитину, отказалася від госпіталізації, роблять винуватою нашу фельдшерку, до якої я бігла, плакала, зверталася, і роблять винуватою оту з Дубечного жіночку, яка погодилася подивитися моїх діток», – розповідає пані Катерина.

«Вона не зобов’язана передзвонювати», – директор Центру ПМД про сімейного педіатра

Директорка Старовижівського центру первинної медичної допомоги Наталія Капітула пояснює дії сімейного лікаря-педіатра, з якою протягом кількох днів не могла сконтактувати мама дівчинки.

«Однозначно всі питання будуть відомі після закінчення слідчих дій, – каже Наталія Капітула. – Але, наскільки мені відомо, ця лікар мала дзвінок вночі, 3-4 година, від мами, де мама сказала, що в дитини висока температура. І ця лікар їй порадила звернутися на приймальне відділення, де безпосередньо їй нададуть медичну допомогу. Ви розумієте, за умовами роботи сімейної медицини, сімейні лікарі – педіатри, терапевти – практично не мають умов ургенції. Тобто вночі вони не оглядають пацієнтів. Звичайно, що вони: хочуть – беруть телефон, хочуть – не беруть. Однозначно, лікар взяла. Питання, щоби по телефону рекомендувала для дитини – це не буде припустимо. Вона правильно порадила, наскільки я знаю, звернутися у приймальне відділення до профільних спеціалістів, які надали допомогу».

На зауваження журналістів, що, як стверджує мама, лікар-педіатр після 12 травня жодного разу не взяла слухавку, Наталія Капітула говорить:

«Я не можу це коментувати, тому що я це не знаю: брала чи не брала. Я знаю тільки, що було погоджено, чи дитина знаходиться на прийомі, чи хтось із лікарів її оглядає. А чи брала, чи не брала – я цього не уточнювала. Вночі вона взяла слухавку. Після того, можливо, телефонували, я за це не знаю.

Декларації укладені, ми уточнювали. Тому що в мами троє діток, і у всіх цих трьох діток укладені декларації з педіатром – сімейним лікарем».

На переконання директорки Старовижівського центру ПМД, лікар-педіатр жодних порушень не вчинила, тому вона продовжує працювати.

«Вона не зобов’язана передзвонювати, як там, що там? Ця лікар, до речі, уточнювала на приймальному відділенні, чи скерували дитину до стаціонару. А надалі вона погодила із лікарем, який уже наступного дня дивився цю дитинку. Вона не передзвонювала до мами, тому що розуміла, що інший лікар вже займається дитиною», – каже Наталія Капітула.

Поліція відкрила кримінальне провадження

Як повідомили у Ковельському районному відділі поліції, за фактом смерті дитини відкрили кримінальне провадження за ст. 115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу України, а також за ст. 140 (неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником). Триває досудове розслідування.