Перед черговою річницею перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та Днем пам’яті та примирення волинянка Ганна Зелена розповіла, якою для неї була та війна.

Про це пише Суспільне.

«У 14 років вступила до лав української повстанської армії. За це була арештована, зазнала тортур і отримала 10 років каторги, які відбувала у норильських таборах», - пригадує Ганна Зелена.

Згодом майже все життя в радянському союзі вона прожила з клеймом «бандерівка».

Нині 94-річна жінка живе у селі Скулин Ковельського району. Пережила інсульт, погано говорить, але має світлу пам'ять. Розповідає, коли почалась війна, була юнкою. У 42-му німці спалили її село. Довелося жити в землянці в лісі. Там і дізналась про повстанців. Пішла у їхні лави.

Першим серйозним завданням, зі слів Ганни Йонівни, було непомітно перевезти кінного воза з тушами свиней для повстанців, як їй тоді сказали. Згодом з’ясувала, що везла тіла загиблих упівців.

Після кількох добре виконаних завдань Ганну Зелену представили командиру УПА-Північ Климу Савурі. Розповідає, тоді склала присягу, стала його зв’язковою і отримала позивний «Гива».

«Гива» працювала з повстанцями до 1944-го року. Коли в село прийшла Червона армія, розташування «Золотої роти УПА» здала односельчанка, розказує жінка. Неповнолітню Ганну Зелену визнали ворогом народу, військовий трибунал засудив до 10-ти років каторги в Норильську і 5-ти років позбавлення громадянських прав. У засланні зазнала тортур і знущань. Колишні рани, каже, досі болять. Після пережитого повернулась до рідного села.

Нині жінка живе сама. Допомагає поратись по господарству соціальна працівниця. Події повстанських часів, каже, пам’ятає до дрібниць. Описує їх у своїх віршах. Як і в юності вболіває за Україну.