Луцьку кіностудію «Волинь», яка відновила свою роботу в 2018 році, хочуть «оптимізувати». Єдиного режисера кіностудії – учасника АТО Олександра Савчука – звільнити.

Відповідне повідомлення від Волинського обласного науково-методичного центру культури Олександр отримав у понеділок, 7 червня, пише ІА Конкурент. 

Копію повідомлення він розмістив на фейсбук-сторінці кіностудії, і зібрав низку обурених коментарів від лучан. 

Лучани активно почали питати, що можна зробити, радили реєструвати громадську організацію та шукати грантові кошти на існування студії. Сам чоловік також шукає способи порятунку студії, ходить до чиновників і просить зберегти те, над чим працює вже більше трьох років. 

Олександр каже, що кіностудія нині існує його зусиллями. Він власноруч робив тут ремонт із 2017 року, збирав архіви, проводив різноманітні заходи.

Наше перебування на балансі області дуже нелогічне. Ми маємо бути у міському підпорядкуванні. «На баланс» нас не треба брати. Цей підвал існує за мій рахунок. А їм ми обходимося в одну ставку і 500 гривень в місяць. Ці гроші смішні. Я більше в місяць на цю студію витрачаю, ніж вони мені платять. Якщо мене звідси «схиляють» – я тільки набуду, а не втрачу. А вони цього не розуміють... – емоційно говорить Олександр. 

Він збирається порозмовляти з начальницею департаменту культури Луцькради, а якщо вийде – навіть з мером, щоб студія врешті стала міською. Руки опускати чоловік не звик.

У науково-методичному центрі, у підпорядкуванні якого зараз перебуває кіностудія, журналістам пояснили, що так відбувається не тільки з кіностудією. Оптимізація бюджетних закладів є наслідком децентралізації, розповіла начальниця центру Любов Рожнова.

«Доля кіностудії зараз буде вирішуватися. Можливо, вона піде ще до міста – мається на увазі, департамент культури буде цим опікуватися. Це не зрозуміло поки-що. Народна аматорська кіностудія «Волинь» працювала тільки тоді інтенсивно, плідно і дуже результативно, коли нею опікувався покійний Борис Павлович Ревенко. Наша установа оптимізовується, і тому наряду з іншими працівниками, виникли такі питання і відносно кіностудії», – розповіла вона.

На питання про кіностудію жінка відреагувала доволі насторожено. За її словами, це просто гурток, і що матеріальних цінностей тут не залишилося після пограбування, яке трапилося десь два роки тому. Архіви Бориса Ревенка вже переведені на цифрові носії, і їх зберігатимуть у архіві Центру.

Ми звільняємо працівника з роботи. Савчук Олександр є працівником, і ми йому вручили повідомлення про вивільнення відповідно до того, що в нас іде оптимізація. Матеріальних цінностей великих там немає, бо вони пережили обкрадання. А архіви ми переводимо на цифрові носії. Ці записи цінні з точки зору духовної і для нас потрібні вони. Те, що ще не переведено, буде в архіві нашого центру. Зараз справами кіномистецтва буде займатися людина, яка вже має посаду, і ми просто доручимо їй ще такі обов'язки. Бо не можна мати сто ставок у наш час. А потім у майбутньому, коли щось зміниться в нашій державі і ми будемо розширюватися, ми введемо одиницю, яка буде окремо займатися кіностудією. А поки ми просто скорочуємо працівника. І оскільки той працівник працює у кіностудії сам, то звичайно, що міська рада буде вирішувати питання з приміщенням, – говорить вона.

Начальниця департаменту культури Луцькради Тетяна Гнатів, у свою чергу, каже, що їй про плани методичного центру культури поки нічого не відомо. Однак, її позиція була би однозначно на боці збереження кіностудії та цінних архівів покійного Бориса Ревенка. Щоправда, невідомо, чи у міста буде достатньо ресурсів, аби утримувати студію.

«Ясна річ, що хотілося зберегти осередок аматорської кінокультури, яка пов'язана з іменем визначного діяча культури Бориса Ревенка. Мені потрібно вивчити це питання, і зрозуміти, чи справді область відмовляється від кіностудії, і тоді вже будувати якийсь алгоритм дій, щоб будівля використовувалася за призначенням. Трохи боляче, що так складається. Не знаю, чи вистачить ресурсу міської ради, бо до нас приєдналися ще 35 закладів культури сіл. Відверто скажу, об'їхала всі села і всі заклади культури, і в них жахливий стан. Навіть не знаю, з чого починати, бо вони дуже занедбані. І якщо взяти ще це навантаження, не знаю, чи погодяться депутати, і чи вистачить у нас ресурсу», – каже Тетяна Гнатів.

Вона припускає, що до відновлення діяльності студії можна долучати інвесторів, культурних менеджерів та спеціалістів, які би зробили на її базі сучасний культурний кіноцентр. Однак, це питання далекої перспективи, і говорити про це поки зарано.

Що далі буде з будівлею, яка є власністю міста, Тетяна Гнатів прогнозувати не береться, бо «у бюджеті дуже багато дірок».

«Кіностудія не наша, кіностудія – обласна структура. Вони її ліквідовують, її не буде. Залишиться тільки приміщення», – каже чиновниця.

Поки чиновники у кабінетах приймають свої рішення, Олександр Савчук самотньо ходить прохолодним підвалом будинку на проспекті Волі, де з 1972 року творилося волинське кіномистецтво. Він роздивляється численні касети і плівки, старі відеокамери, фотографії, картини і плакати, які в очах обласного управління культури не мають жодної цінності. Що буде з ними далі – знову вирішуватимуть за закритими дверима.

Довідково:

Кіностудія «Волинь» існує з 1972 року, відколи її керівником став режисер та оператор Борис Ревенко. Її історія почалася зі створення кіногуртка у Луцьку. Ревенко перетворив студію на потужну творчу одиницю, школу для багатьох кіномитців та операторів. Кіностудія «Волинь» з 1973-го року носить звання народної. Сам Ревенко був заслуженим працівником культури України. У 2000-х роках він створив там музей кінематографії. У червні 2015 року Борис Ревенко помер. У грудні 2017-го режисером кіностудії став учасник АТО Олександр Савчук. У частині приміщення провели ремонт і впорядкували унікальні речі зі спадку Бориса Ревенка, які там лишилися.