Дмитро, усміхаючись, пригадує, що в школі був ще тим зірвиголовою та й вчився абияк. Аж допоки за його виховання не взявся дід, в минулому – військовий. За його наполяганням Дмитро пішов вчитися у військовий ліцей. І вже, закінчуючи навчання там, розумів, що цивільні професії йому не цікаві. А отже, долю свою він обрав.

Про бійця волинської бригади йдеться на сторінці «14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого у Фейсбуці.

«Після ліцею було навчання в Національній академії Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного, яке закінчив у 2019 році. Коли вступав туди, війна вже тривала, при чому, в гарячій її фазі. Але це не похитнуло моєї впевненості щодо обраної професійної долі, долі військового, який захищатиме Батьківщину. І до сьогодні, прослуживши 2 роки у бойовій бригаді, жодного разу не пошкодував про обраний мною шлях», - впевнено каже молодий офіцер.

Нині у 22-річного Дмитра, командира одного з підрозділів нашої Князівської бригади, за плечами 2 ротації в районі проведення операції Об’єднаних Сил, зокрема, й на одному з найгарячіших фронтових напрямків на Луганщині. Й завдяки згуртованому, витривалому особовому складу та здобутому Дмитром командирському та бойовому досвіду, його підрозділ неодноразово давав ворогу гідну відсіч.

«Основне моє завдання, як командира - зберегти життя та здоров’я особового складу. А ще, звісно ж, знайти з ним порозуміння не лише з позиції «командир – підлеглий», а й суто по-людськи. І думаю, поки що мені це вдавалося, навіть попри те, що чимало моїх бійців за віком годяться мені в батьки, - усміхається Дмитро. - Головне, що всі ми знаємо, для чого ми тут, знаємо, за що воюємо, і що прагнемо вибороти, - мирне щасливе майбутнє для України. А це знання і впевненість у своїх силах – запорука нашої Перемоги!».