Уже з наступного року територію на вулиці Львівській, де колись була військова частина, можуть почати забудовувати.

Про це в коментарі кореспонденту ГІТу розповів Анатолій Федонюк, проректор з науково-педагогічної роботи та матеріально-технічного забезпечення Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Нагадаємо, раніше мешканці багатоповерхівки на вулиці Гірній, 2 скаржилися, що у приміщенні колишньої казарми часто перебувають безхатьки і наркомани. Ця казарма – історична будівля, яка має архітектурну цінність. Проте вже 30 років вона занедбана.

У 2010 році Луцька міська рада передала територію на Львівській площею понад 8 гектарів Волинському національному університету імені Лесі Українки – для будівництва студентського містечка.

За договором передачі землі університету, казарма має бути збережена, каже Анатолій Федонюк.

«В ідеалі вона повинна бути реставрована. Оціночна вартість реставрації цієї казарми станом на 2010 рік була 78 мільйонів гривень. Зараз ціни набагато більші», – розповідає проректор.

За його словами, адміністрація університету активно веде переговори про реалізацію інвестиційного проєкту на цій території, тому що виш не має коштів, аби самостійно щось тут будувати. Тільки перша черга будівництва, за розрахунками 2013 року, мала б коштувати щонайменше 240 мільйонів гривень.

«Зараз ведуться активні перемовини з великими будівельними фірмами як на Волині, так і ззовні, які могли би інвестувати в цю територію великі суми грошей. Найбільш реальний проєкт з тих всіх, що зараз опрацьовуються, – це проєкт, який передбачає побудову на цій території навчально-лабораторного корпусу, гуртожитка (тому що в нас дуже гостра проблема з проживанням студентів на цей момент виникла), басейну і реставрацію казарми», – каже Анатолій Федонюк.

Цей проєкт, за його словами, настільки реальний, що вже за цей, 2021 рік, буде завершена підготовка проєктно-кошторисної документації, а в наступному році почнеться будівництво.

Наразі університет утримує за власний кошт на цій території пост охорони, де цілодобово чергує одна людина. Тобто 8 людей тут працюють позмінно. Силами працівників ВНУ час від часу тут проводять толоки, на яких прибирають територію і зрізають зарості.

Але одна людина не в змозі повноцінно охороняти таку велику територію і протистояти нашестям наркоманів і безхатьків. Були випадки, що охоронця били.

«Ми власними силами 240 тисяч гривень витратили на те, щоб обгородити цю територію, – розповідає Анатолій Федонюк. – Повністю оновили паркан. Щодо казарми. Вікна ми регулярно закриваємо дошками, ставимо своєрідні ґрати, сітки і тому подібне. Але нема перешкод для таких людей, які ставлять для себе якусь мету. І немає відповідної протидії. Кожен охоронець – це 100 тисяч на рік зарплати ми маємо на ту людину витратити. Але все одно ми це робимо, тому що мусимо в належному рівні тримати територію».


Про можливість будівництва на цій території житлового комплексу із відповідними громадськими спорудами говорив свого часу ексмер Луцька Богдан Шиба (на відео з 1:50 хв.).

«Комплексу – мається на увазі, не тільки житла. Коли Міністерство оборони мало передавати цю ділянку, перший детальний план цієї території передбачав, що там мають бути і заклади культури, і заклади охорони здоров’я. Тобто повний комплекс, крім житлових будинків. Причому частина житлових будинків мала надаватися через управління освіти для того, щоб там якийсь відсоток квартир видавали освітянам. Це такий був план», – розповів Богдан Шиба.

Він додав, що потім університет і певні приватні інвестори, які стояли за університетом, почали боротьбу з міською радою і звернулись до Міністерства оборони для того, щоб цей комплекс був переданий університету під студентське містечко.

«Не було достатньо обґрунтування, не було гарантії фінансування, але вже так далеко історія пішла, що ми мусили погодитись. Міська рада ухвалила рішення, і цю земельну ділянку передала університету. Але, на жаль, там за 12 чи 13 років пальцем об палець ніхто не вдарив. На жаль, кажу. І тепер треба в якийсь спосіб вирішувати, враховуючи і інтереси університету, який має потреби в тому, щоб там мати і навчальні корпуси, і, напевно, ще інфраструктуру, і гуртожиток. Але там достатньо велика ділянка, щоб збудувати і житлові будинки», – пояснив Шиба.