Житель села Мукошин Григорій Приймак окрім виготовлення меблів, різних рамок, оздоблює свої вироби унікальною різьбою. І хоча він є самоучкою в цій справі, роботи створює просто неймовірні.

Свого часу після закінчення місцевої Мукошинської школи Григорій Іванович навчався у любешівському училищі на тракториста, проходив службу у війську, - пише газета Нове життя.

На заробітках у Німеччині чоловік ознайомився зі столярною справою. На початках підсобляв, затим потрохи переймав досвід від свого товариша, котрий за освітою – столяр-різьбяр. І хороший результат не забарився, адже Григорій Іванович відразу зрозумів суть такої справи й досить вправно, якісно і творчо виконував різні столярні роботи. Варто зазначити, що у цьому немалу роль зіграло те, що ще зі школи чоловік дуже гарно малював.

«У Німеччині я працював 5 років. Ми мали військову форму, їздили на полігони. Але роботу виконували різну. Наприклад, виготовляли меблі для генералів. Але загалом мені там дуже сподобалося», – пригадує наш земляк.

Повернувшись до батьківського дому в рідний Мукошин, Григорій Іванович відразу вирішив звести власний дім. Будував його самотужки. «Ніяких найманих працівників. Щоправда, мені допомагали брати, племінники. На той час мій будинок був найкращим у селі. Після мене всі потрохи стали розбудовуватися», – з посмішкою каже Григорій Приймак.

Саме під час будівництва він знову повернувся до столярної страви. Відтоді не полишає цього заняття й донині. Так, спочатку виготовляв меблі собі і рідним. Затим уже й односельчани почали замовляти їх.

«Якщо робити ліжко з оригінальним оздобленням, як, наприклад, дубове із філігранною різьбою, то це коштує дорого. Тож в основному замовляють у мене прості ліжка. Також просять виготовити різні столи, лавочки, тумби, табуретки. Для мене найкраще, коли люди привозять свій матеріал. А я вже бачу, що і як з нього можна зробити», – розповідає майстер.

Для таких робіт він має великий арсенал різних станків та інструментів. Усі вони – аж ніяк недешеві, адже важливо, аби були якісними та професійними. Тож деякі із них свого часу привіз ще із Німеччини, інші ж замовляє через одного товариша із Луцька.

Особисто майстру найбільше задоволення приносить робота над створенням різних орнаментів по дереву. Оздобити чоловік може будь-які вироби, наприклад, дзеркало чи годинник.

«Найкраще для різьби підходить липа, осика. Адже це досить пластична деревина. Натомість значно складніше створювати оздоблення на дубові. Але в теперішній час це все не є проблемою. Адже різьбу можна зробити на одному матеріалі, а затим її наклеїти, наприклад, на тумбочку із дуба. Загалом же я багато читаю різної літератури, шукаю корисну інформацію і на просторах інтернету. Бо важливо розвиватися. Хоча, як показує досвід, найкраща наука – на своїх же помилках», – стверджує Григорій Іванович.

Найбільше часу за станками та інструментами по дереву чоловік проводить узимку. Бо саме тоді має багато вільного від домашніх щоденних справ часу. Живе ж сам, тримає коня та корівку, садить городину. А у селі, як кажуть, ніколи й угору глянути.

Якщо ж говорити про вироби, то особливе місце у мукошинського майстра займають ікони та розп’яття Ісуса Христа. «Раніше замовляли в мене їх на храми. Наприклад, у Невір та поблизу Луцька. Також подібні роботи виконую на замовлення людям. Коли я працюю над створенням ікони, то, на диво, не втомлююся, а навпаки – відчуваю прилив енергії та бажання якнайшвидше закінчити виріб. Готові роботи можна покривати лаком або фарбою. Це вже залежить і від виробу, і від бажання», – зазначає чоловік.

Загалом же, попри трудомісткий і делікатний процес, для майстра час, проведений за роботою по дереву, є улюбленим заняттям. Хоча за не один десяток літ роботи це вже для нього стало справою життя. Справою, у якій він уже давно виробив власні почерк і стиль.