Урочище Вовчак серед волинського лісу розташоване орієнтовно за 80 кілометрів від Луцька. Зараз на місці знищеного радянською владою хутірського села Вовчак – історико-культурний комплекс «Вовчак-Волинська Січ» .

У 1942 році в урочищі заклали військову базу підрозділів Української повстанської армії під назвою « Січ» , – розповів Суспільному директор історико-культурного комплекса Василь Мазурик.

Урочище Вовчак – місце зародження української повстанської армії

Зі слів Василя Мазурика, у Вовчаку свого часу проводили підготовку для молодших командирів і старшинського складу армії УПА.

« Закінчувалися курси, вони роз’їжджалися. Курси радіотелеграфістів, медсестер, зв’язківців, розвідників. Німці не змогли жодного разу за усю війну цю територію зайняти. Зручність розміщення, відсутність доріг грала на руку бійцям УПА» , – говорить керівник музею.

Представниця українського Інституту національної пам'яті на Волині Леся Бондарук зазначила: у Вовчаку формувався командний склад УПА « Північ» , а потому повстанці порозходилися по всій Волині з боротьбою проти нацистів, а пізніше і проти більшовиків.

« Вовчак є місцем, де формувалася УПА, бо у березні 1943-го року багато членів ОУН перебували у поліції, де здобували можливість військового навчання і потім, забравши у нацистів зброю, амуніцію, вони мали куди прийти. Головною метою був захист населення від окупантів і побудова української соборної, самостійної держави» , – каже волинянка.

У нинішньому Вовчаку – музей просто неба з експонатами війни

Упродовж останніх п’яти років історико-культурний комплекс розбудовувався і збагачувався експонатами, – сказав його керівник. Сюди перевезли дві дерев’яні хати з навколишніх сіл, одна з яких із села Ревушки.

Сам Василь Мазурик приїхав на декілька днів з фронту. Чоловік пішов служити добровольцем у 14-ту окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого. До « Вовчака-Волинська Січ» привіз експонати з нинішньої війни.

У другій хатині формують експозицію, присвячену волинській бригаді. Зі слів художниці-волонтерки Оксани Марченко, серед речей-трофеїв – бронежилети і каски російських військ. Формувати виставку допомагає син мисткині Тимофій.

На території музею просто неба – криївки з речами, які знайшли на території Вовчака: залишки снарядів, мін, каски. Про те, що у Другу світову війну і довоєнний час на цьому місці було село, свідчать залишки цвинтаря, – розповів волинянин.

« Усе, що лишилося – це три пам’ятники, які належали цивільним людям. Усі могили як цивільні, так і братські були розрівняні бульдозерами, там сіялося жито» , – додав Василь Мазурик.

Спогади волинян про Вовчак і повстанців

Орієнтовно за шість кілометрів від Вовчака розташоване село Ревушки. Місцева жителька 87-річна Надія Тимошук розповідає: багато селян у роки Другої світової пішли у повстанці.

« Там і артіль була, що шили, і пекарня була. Татів брат рідний був там в артелі, шив. І хліб носили збирали туди їм як то вже заворуха була, як те НКВД було» , – говорить волинянка.

Зі слів пані Надії, за допомогу повстанцям її батька арештували НКВДисти. » І я вже вибігла: « Ой, тату, тату!» . Як топіру знаю – плачу. А мене НКВДисти штурмують, щоб я не йшла. Куди біжиш, куди біжиш, та й вже до мене кричали. А він тільки оглянувся і так забрали» , – сказала жінка.

Зранку і ввечері в селі було чутно молитви повстанців, які долинали з Вовчака, про це розповідали старші люди, – розповіла уродженка Ревушок Ганна Федорчук. Нині в навколишніх селах, додала представниця Українського інституту національної пам’яті Лесі Бондарук, не залишилося учасників повстанського руху з Вовчака.