Сьогодні, 9 вересня, близько 18-ї години на одній із транспортних розв’язок Луцька сталась ДТП — зіткнулись два легковики
29 серпня в Україні вшановують пам’ять загиблих захисників
На захист України від ворога стали люди найрізноманітніших професій. Кухарі, підприємці, юристи, спорстмени, а також вчителі. Один з волинських захисників - директор школи у селі Великий Порськ.
На час служби в ЗСУ чоловік передав свої обов'язки і тим часом виконує задачі не шкільні, а із захисту волинського кордону.
З перших днів російського вторгнення Петро стоїть на захисті України на волинському напрямку. Тут замість уроків фізики та математики - облаштовує та укріплює військові позиції, - про це пише ВСН з посиланням на 12 канал.
«Школа в нас невеличка, але мене діти вітали з всіма святами і вважають до тих пір мене ще директором школи», - каже головний сержант 100 окремої бригади ТрО Петро Власюк
Вчитель розповідає, що в перший день вторгення сільський староста приніс додому повістку. Відмовитись від неї не міг і такого бажання не мав, адже треба боронити країну.
«Дружина до цих пір переживає, ніяк не може зрозуміти чому таке трапилося? Як може одна людина, одна держава? Ніби колись вважалися одне, а тепер як бачимо наш брат - не наш брат, а найбільший ворог виявився», - розповідає Петро Власюк
Пан Петро ділиться довго розмірковував, чому це вторгення все ж сталося, але відповіді так і не знайшов. Єдине, в чому впевнений - українці та росіяни - абсолютно різні народи.
«Це народ, який звик, скажемо на їхній мові: почитать царя батюшку. В нас могли козаки спокійно зняти шапку з гетьмана, кинути на землю і сказати: ти не гетьман»,- каже захисник.
Дивує чоловіка й те, що попри все що зараз відбувається, росіяни не розуміють причин цієї війни і схиливши голови відправляють своїх синів та чоловіків вбивати українців.
«Дико, дико на це все дивитися. Коли рідні відмовляються від своїх дітей. Коли жінка каже, що да. Ти насілуй, ти вбивай, аби я не знала. Як це розуміти», - обурюється чоловік.
Щоб не допустити цього на Волині - пан Петро взяв зброю до рук, попри досить поважний вік. Наступного року йому буде 60. Хоч, це дає можливість дембелю, чоловік наразі покидати військо не збирається.
«Я не спішу, до закінчення військових дій. Дав би Бог, щоб вони закінчилася раніше ніж мені буде 60», - додав Петро Власюк.
Попередній допис
©2024 uaGit
Коментарі