75-літній Олексій Стаднік із села Світязь на Волині усе життя працював ветлікарем у місцевому колгоспі. Коли пішов на пенсію, все одно односельчани кликали його на поміч. Тепер до Стадніків їдуть і знайомі, і чужі, бо знають, що Олексій Никифорович робить чудодійну мазь.

Про це пише Вісник і К.

Два складники тримає у таємниці

Останнім часом Олексій Стаднік хворіє, ходить з милицею, але без діла не сидить. Хоч чимось хоче допомогти сім’ї. Коли ми завітали, сидів у дворі і лущив квасолю. Щиро здивувався, що хочемо про нього розповісти, бо досі жодна газета про нього не писала. Хоча Олексій Никифорович уже пів століття робить цілющу мазь!

 – О-о-о! Скільки-то приїжджає люду! Один одному переказують, – каже.

І розповідає, звідки дізнався рецепт мазі. Коли він у сімдесятих навчався у Рожищенському ветеринарному технікумі, хірургію викладав Бондаренко, який повернувся з Другої світової війни без ока. Він і поділився зі студентами рецептом мазі, яка гоїть рани та опіки. Відтоді Олексій Стаднік робить ці ліки, складники перераховує напам’ять, не заглядаючи у свій записник.

– У мазі трав нема. Я ніколи їх не збирав, у роду травників не було. Це мазь людська і для худоби, довго зберігається. Треба борсуковий жир, синтоміцин, пеніцилін, стрептоцид білий, присипка антибактеріальна… – перераховуючи, загинає пальці. – Усе продається в аптеках.
– А ще є два секретні інгредієнти, – додає чоловік внучки Вадим. – Дід людям каже, що купити, а коли робить мазь, то додає ті секрети, – усміхається.

Звертаються поранені солдати

За п’ятдесят років Олексій Стаднік допоміг не одній сотні хворих. Звертаються до нього не тільки з навколишніх районів Волині, а й з інших куточків Західної України. Кожного місяця, а то й тижня їдуть до чоловіка, щоб приготував чудодійну мазь. Стадніки розповідають неймовірні випадки.

Одна жінка перед Новим роком довго лікувалася у лікарні, ходити не могла, з попеченої ноги злазила шкіра, а медикаменти не допомагали. Почувши про світязького ветлікаря, приїхала її мама. Олексій Стаднік зробив мазь і запевнив, що вже через три дні буде результат. І справді допомогла – за два тижні хвора жінка сама приїхала, привезла гостинці і щиро дякувала своєму рятівнику за допомогу.

Влітку до Стадніків навідалися аж з Івано-Франківська. Тут відпочивали на озері і почули про місцевого цілителя. Теж просили допомоги – коли зірвався газовий балон, вибухом дуже попекло тіло. Інші люди привозили дитинку з опіками, на яку без сліз неможливо було дивитися – її теж врятувала світязька мазь.

– Ото недавно з Шацька подружжя було. У жінки на нозі опіки, а у чоловіка вавки, – долучається до розмови дружина Любов. – То наша мазь помогла – до вавок добре йде.

За стільки років Стадніки помітили, що ці ліки дуже добре гоять не тільки опіки, а й загноєння, рани. Очевидно, той хірург Бондаренко з Рожищенського ветеринарного технікуму врятував не одного пораненого солдата на фронті. Тепер і Олексій Никифорович допомагає нашим бійцям – нещодавно готував мазь для воїна з Шацька, який пораненим повернувся з війни.

Чи Олексій Никифорович відкрив комусь секрет цілющих ліків, якими уже п’ятдесят літ допомагає хворим?

– Уже розказав своїй жінці, – усміхається Олексій Стаднік. – Вона знає ті секретні інгредієнти.