Викладачі та майстри Луцького центру професійно-технічної освіти майже від початку війни перепрофілювалися і замість суконь та костюмів почали шити військову амуніцію.

Про це Суспільному розповіла завідувачка навчально-практичного центру Олена Панченко.

Щодня у центрі шиють 10-12 плитоносок, плащі-палатки, сумки для аптечок та пояси для розвідників. У такому режимі працюють четвертий місяць 15 майстринь закладу.

«На початках доводилось за пів дня освоювати нову модель, повністю відшивали зразок і уже потім випускали у серійне виробництво», — розповіла старша майстриня виробничого навчання Олена Срібна.

З її слів, пошиття військової амуніції є складним, тому що багато дрібних деталей: кишень, липучок та резинок.

Окрім пошиття нових речей, майстрині також займаються ремонтом одягу, який привозять військові. Для цього, говорить майстриня Наталія Панасюк, потрібні міцні голки, щоб не ламалися від цупкої тканини.

Тканини з яких шиють амуніцію привозять волонтери.

«Шиючи речі, ми вкладаємо мало того, що душу, серце, а свою щиру молитву і просимо, щоб наші захисники швидше поверталися до дому з перемогою. Ми їх тут чекаємо», — каже старша майстриня виробничого навчання Олена Срібна.