З Луцька, Овадного, Лукович Павлівської громади та інших куточків Волинського краю з’їхалися колишні учні Марії Кулик, аби привітати свою вчительку з 90-річчям!
Завітали до ювілярки навіть її найперші вихованці, які лише на десяток літ молодші за свою наставницю. Щиро зичили ювілярці міцного здоров’я, родинного затишку, добра й щасливих років під мирним небом України, а у подарунок привезли оберемки квітів і теплих спогадів, пише Слово правди.
Марія Кулик освітянській справі віддала 35 років. Професію обрала за покликом душі, тож була залюбленою у свою роботу. Цього не могли не відчувати її учні. Не всім, звісно, легко давався її предмет – математика, однак кожен з цікавістю поспішав на уроки до завзятої й натхненної вчительки, яка завжди творчо підходила до викладацької справи, готувала вікторини, тематичні заходи та інші цікавинки для своїх вихованців. Дбала й про насичене дозвілля учнів, проводила цікаві вечори до свят і пам’ятних дат, організовувала позакласні активності. І завжди, як пригадують її учні, була привітною й усміхненою.
Родом Марія Іллівна із Запоріжжя. Там закінчила педінститут і за направленням приїхала працювати на Волинь. Першим місцем роботи вчительки була невеличка сільська школа в селі Орищі Павлівської громади. Там вона почала робити впевнені кроки у професії, а ще зіткнулася певними труднощами. Річ у тім, що молода вчителька свій предмет вивчала російською, а пояснювати учням математику з усією термінологією їй доводилося раніше не знайомою українською. Незнайомою, бо в її оточенні ніхто українською не розмовляв, вона навчалася в російськомовній школі, а за національністю є болгаркою. Думала, відпрацює потрібний період й повернеться у свій край, але доля розпорядилася інакше. Тут молода фахівчиня зустріла кохання свого життя. Анатолій Антонович, за спеціальністю вчитель фізики, на той час обіймав посаду директора. Закохані деякий час зустрічалися, а згодом – побралися. У подружжя народилося двоє доньок.
Через кілька років сім’я Куликів переїхала у село Білин, де батьки працювали у школі, а згодом оселилася в Овадному. У тамтешньому професійно-технічному училищі Марія Іллівна з чоловіком трудилися до виходу на пенсію.
25 років тому відійшов у Засвіти Анатолій Антонович, з яким жінка прожила чимало щасливих років і збудувала міцну сім’ю.
У Марії Іллівни дві доньки, троє онуків і шестеро правнуків, найменшій із яких два роки. До речі, п’ятьох правнуків-школярів вона залюбки навчає математиці, пояснюючи їм матеріал та допомагаючи розв’язувати приклади й задачі. У такому поважному віці жінка любить читати книжки, розгадувати кросворди, судоку, декламувати вірші Шевченка.
А вірш про саму вчительку, яка залишила світлий слід у душах її вихованців, подарувала ювілярці на день народження її учениця Ганна Пасось (Жовтуля) з Луцька. Вона разом із однокласником Федотом Недбайлом – найперші учні Марії Іллівни, випускники Орищівської школи, 1961 року. Їм зараз уже близько вісімдесяти, а на світлині, яку вони привезли як спомин минулих літ, навколо любої вчительки гуртуються сімнадцятирічні юнаки та дівчата. Передали вітання вчительки ще двоє учнів з їхнього класу, які теж планували приїхати, однак не змогли – Галина Пащук і Кость Рокицький.
Подружжя Федота та Ганни Недбайлів, колишні вихованці Марії Кулик, після закінчення школи теж обрали вчительську стезю й присвятили своє життя педагогічній діяльності, започаткувавши цілу династію освітян. Чоловік пригадує, що у професію його привів директор школи Анатолій Антонович, а вчителька Марія Іллівна залишила у душі помітний слід.
– Другою мамою була для нас Марія Іллівна, навчала й опікувалася нами з восьмого по десятий клас. Ми завжди чекали, коли вона прийде. Енергійна, весела з щирою усмішкою. Нам заздрили, що маємо таку класну керівницю. Скільки чудових заходів ми провели, скільки яскравих спогадів маємо зі шкільного життя, – каже Федот Сильвестрович.
Завітали на ювілей до Марії Іллівни і її учениці з 31 групи Оваднівського училища, 1986 року випуску, подарувавши ювілярці щасливі миті спілкування, спогадів, щирі слова подяки за її працю.
Валентина ТИНЕНСЬКА
Попередній допис
Наступний допис
Коментарі