За рік у школах на Волині офіційно зафіксували три випадки булінгу, але реальні цифри можуть бути значно більші. Інколи факт фізичного чи морального тиску замовчують діти, батьки чи педагоги.

Як розпізнати булінг, яка відповідальність чекає на кривдників в інтерв'ю Суспільному розповіла керівниця ювенальної превенції Волині Інна Остапович.

— Розкажіть про якийсь з останніх випадків булінгу, який Ви фіксували?

Упродовж вересня-грудня минулого року двоє малолітніх дітей здійснювали психологічний булінг відносно свого однокласника. Мама нікуди не зверталася. Такою каплею у мами було те, що діти, з її слів, розповсюдили цю інформацію через соцмережі. Тобто вони зняли відео, як знущаються з дитини: і обзивають, і принижують, і здійснюють різний тиск, і знищують його особисті речі, а їм за це нічого.

Тоді мама звернулася в поліцію. Було проведено розслідування, є вже рішення суду. Зараз дитина навчається, все добре. Звичайно, ми тоді мамі наголосили, що в разі, якщо, не дай Боже, будуть такі випадки, — звертатися особисто в поліцію, до ювенальних поліцейських.

— Як взагалі ви визначаєте булінг, що це таке? З якими видами булінгу зустрічаєтеся?

Булінг — це насильство. Він може виражатися у психологічному тиску, у фізичному насильстві, економічному або сексуальному. У 2018 році пройшли зміни у законодавстві України. Визначена відповідальність і за приховування самого булінгу.

— Яка відповідальність за булінг для того, хто його вчиняє, і для того, хто був свідком, але промовчав?

За це настає відповідальність згідно зі статтею 173 зі значком 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення: "Булінг або цькування учасників освітнього процесу". Підлітки несуть відповідальність із 16-річного віку. Діти віком від 14 до 16 років, цієї статті — теж передбачено відповідальність, але відповідальність за це несуть їхні батьки.

Коли до вас звертаються щодо булінгу, як, зазвичай, реагуєте на такі звернення?

Провести службове розслідування, скласти відповідний висновок і встановити, чи був факт булінгу. Якщо ж, наприклад, вже встановлено комісією — поліцейський складає протокол за статтею 173 зі значком 4, відправляється в суд і суд приймає рішення щодо накладення стягнення відносно цієї особи.

За неповідомлення органів національної поліції про факти булінгу в навчальному закладі, за це несуть відповідальність дирекція навчального закладу — адміністративну відповідальність, згідно з статтею 173 зі значком 4.

— Коли вдається встановити факт булінгу, то що далі відбувається із тим, хто його вчинив? Далі як з цією дитиною працюєте, чи це вже справа батьків — пояснити, що так чинити не можна?

А далі вже відбувається комплексна робота. Тобто цього підлітка органи національної поліції, зокрема ювенальна превенція, ставить на профілактичний облік в органи національної поліції за місцем проживання цієї дитини. Заводиться обліково-профілактична справа. З цією дитиною проводяться індивідуальні профілактичні заходи. Туди ми залучаємо і психологів, встановлюємо і коло друзів, спілкування.

Можливо, на цю дитину хтось десь тиснув. Його вподобання ми встановлюємо. І складається акт побутових умов. Можливо, десь вдома були причини, які спонукали цю дитину до скоєння цього булінгу, тому вивчається це все комплексно.

Дуже багато залежить від батьків. Якщо вони хочуть змінити поведінку своїх дітей, то вони теж будуть працювати разом із поліцейськими, разом із психологами, аби виправити цю ситуацію.

— Скільки за цей рік, можливо, і минулий фіксували таких випадків?

Офіційно — лише три випадки по Волинській області.

— Чи відображають ці цифри реальну ситуацію?

На жаль, замовчують про факти булінгу. У нас ще живуть старими стереотипами, мовляв, це буде імідж школи втрачений, що ми "розберемося" на своєму рівні. Думають, ніби поговорять з дітьми, ніби, вони їх послухають. А насправді далі підуть і будуть здійснювати цей булінг.

Діти повинні розуміти, що за це є відповідальність, що це є насильство.

— Змоделюймо ситуацію: діти прямо кажуть, що в школі така неприємна ситуація, де дитину цькують. Що батьки мають робити в першу чергу?

Однозначно, в будь-якому випадку має бути звернення, або усне, або письмове. Але я раджу, зробити письмове на лінію 102. Далі оператор визначить, хто буде реагувати на це повідомлення: чи дільничний офіцер поліцій, чи ювенальний поліцейський, чи поліцейський групи реагування патрульної поліції. Тут вже кваліфікує сам оператор лінії 102.

Також є національна дитяча гаряча лінія "116-111", куди діти можуть звернутися конфіденційно.

— Особисто ваш життєвий досвід: чи траплявся щодо вас булінг?

Ні, не було щодо мене булінгу. Наша класна керівничка Галина Андріївна, от вона настільки нас всіх примирювала. Ми були досить різні. У нас був дуже великий клас, я закінчила сільську школу, але ми були всі однакові, таких проблем не було.

— Які саме прояви булінгу можна побачити, як це можуть побачити батьки через своїх дітей? Як вони можуть зрозуміти що булінг щодо їхньої дитини відбувається, коли дитина про це не говорить?

Дитина, в першу чергу, не хоче йти в школу, замкнута. Чому вона не хоче йти в школу - бо їй там не комфортно, їй там боляче, неприємно, їй наносять психологічну, фізичну, або економічну шкоду. Далі дитина починає часто хворіти, або агресивною стає, зачиняється в кімнаті, або не хоче йти в навчальний заклад, успішність знижена.

Також проявом булінгу є те, коли дитина стає відстороненою в класі, з нею ніхто не спілкується, на перервах проводить час сама, за партою з нею ніхто не хоче сидіти. Або, наприклад, на екскурсію їдуть і дитина постійно сама, позаду, відсторонена, уникає спілкування зі своїми однолітками, щоб вони не здійснювали далі булінг відносно нього.

Також були такі випадки, коли ми радили, щоб писали скаргу на дирекцію закладу щодо вчителя, але батьки казали, що не будуть писати, тому що, буцімто, дитині від цього ще гірше буде. Але на фоні психологічних страждань у дитини можуть розвиватися різні хвороби — ось це буде гірше дитині.

— А чи може бути булінг учня щодо вчителя?

Може, таке у нас було — вчитель написав заяву в поліцію. Підлітку було 16 років, на нього склали протокол, бо він чинив психологічне насильство: зривав уроки постійно і кличку вчителю придумав. Ця дитина впродовж року перебувала на обліку в органах національної поліції за місцем проживання.

— Як створити в школі оце безпечне середовище? Які поради дасте адміністраціям навчальних закладів?

Хто створює клімат в навчальному процесі, — самі ж вчителі. Хто створює клімат в сім'ї — мама і тато. Так само і в навчальному закладі дирекція має створити довірливий клімат, безпечний, але обов'язкові разом з батьками. Для цього потрібно розробляти різні заходи, запрошувати поліцейських, психологів, щоб позашкільне життя учнів було активним. Гуртки різні мають функціонувати. І це все в комплексі створює довірливу, дружню атмосферу.

— На початку розмови Ви казали, що хочете зробити звернення.

Не потрібно мовчати, не потрібно думати, що "ой, ми розберемося самі, це пройде". А це не пройде, бо травми накопичуються в дітях. Тому звертайтеся до органів національної поліції, в школу, в навчальні заклади. Захищайте права своїх дітей, захищайте ментальне здоров'я своїх дітей, створюйте безпекове середовище.