710 бригаду охорони Держспецтрансслужби створили 26 лютого 2022 року. Відтоді військовослужбовці беруть участь у бойових діях, розміновують деокуповані території та охороняють важливі об’єкти інфраструктури в західних областях України, зокрема, і на Волині.

Про нові виклики перед військовими та про те, як їм доводиться розміновувати територію України, Суспільному розповів командир батальйону Владислав Воробйов.

— Ваша бригада відносно нещодавно створена. За цей невеликий час, вам вдалося досягнути того злагодження, якого б ви особисто хотіли?

Ідеальних батальйонів, як і ідеальних людей, не буває, але бійці вже виконують завдання за призначенням на півдні й сході України. 99% — це мобілізовані, люди різних професій — від ІТ до будівельників. Бажання визволити свою країну, розчистити її від мін — це, мабуть, найперше бажання, яке в них є і яке нас об'єднує. Саперна справа — це дуже терпляча і дуже нервова робота, використовуємо уміння кожного.

— Бути командиром батальйону – це дуже велика відповідальність. Пригадайте, як ви прийшли на цю посаду, як ви її сприйняли?

В цивільному житті, в більшості, я був на керівних посадах, тому для мене не було проблемою підібрати “якісний” персонал. В нас люди всі мотивовані. Вони хочуть якомога швидше вернутися до свого мирного життя, тому їх треба тільки легенько направляти.

— Розкажіть трішки більше про себе звідки ви родом, ким мріяли стати в дитинстві?

Я родом з невеличкого містечка Новий розділ у Львівській області. До армії проживав там, одружений, є сім'я, діти вже дорослі. У цивільному житті працював в основному в логістиці.

Останнє місце роботи — це птахофабрика, завідувач складу. Звичайна буденна праця, яка перервалася в один день. Свого часу я закінчив військове училище за спеціальністю сапер. У 90-ті роки лишив службу, тепер прийшлося одягнути знову форму. На службу пішов добровольцем.

— У вас частина військовослужбовців виконує завдання у зоні проведення бойових дій?

Так, в нас є група, яка працює на сході України, але в більшості батальйон використовується для розмінування вже деокупованих територій — друга, третя лінія оборони. Працювали на багатьох напрямках. Батальйон зараз працює на південному — це Миколаївська, Херсонська області.

— Де ви навчаєтесь, хто ділиться з вами знаннями, де ви здобуваєте досвід?

Здобуваємо досвід на крові. Підрозділ створений нещодавно і не всі знають боєприпаси. Буває сам не все знаю — читаю. Прошу, щоб хлопці не підходили ближче, розказує їм, як правильно знешкодити й так поступово вони стають професіоналами своєї справи.

Спочатку військовослужбовці проходять навчання на полігоні. Відпрацьовують всі свої навички, а потім вже приїжджають на розміновування. Скажу так, що без самоосвіти — це буде не сапер, він не виживе.

— Які ситуації з мінування вам вдавалося побачити, або з вашого батальйону вам розповідали, які просто вражають?

Вража жорстокість, яка направлена на те, щоб якомога більше мирного населення знищити. Бо якщо заходять професіонали, то рано чи пізно, знайдуть розтяжки й ті міни. А вони так мінують, щоб якомога більше постраждало цивільного населення. Мінують навіть мертву худобу. Все, що можна замінувати, під все підкладають.

— Що потрібно для того, аби пришвидшити процес розмінування?

Треба багато спеціалізованої техніки, щоб забезпечити безпеку людей. Ми експериментально створили апарат, який розміновує дистанційно. На сьогодні нам цей апарат обійшовся десь в районі 300 000. Шукаємо волонтерів, спонсорів. Чим більше таких машин буде, тим більше врятуємо людських життів.

— Сучасна техніка допомагає розміновувати, берегти життя. Використовують дрони для розміновування?

Так, дрони з міношукачами літають по полю в запланованому порядку і визначають можливе розташування мін. Дрони зараз дуже виручають, як і на “нулі”, так і на розмінуванні. Це дуже великий плюс. Але все одно розміновувати треба вручну і це небезпека.