Командир роти вогневої підтримки Володимирського батальйону Волинської бригади тероборони пан Андрій має псевдо «Санта». У цивільному житті чоловік був успішним «айтішником», очолював відділ технічної підтримки у великій міжнародній компанії.

Проте у вирішальний для держави момент не вагаючись став до лав ЗСУ, - розповідають про бійця на фейсбук-сторінці 100 бригади ТрО.

«Цей позивний «приклеївся» до мене в перші дні широкомасштабного вторгнення. Хоча борода у мене тоді була ще зовсім коротенькою – і аж ніяк не сивою», – усміхаючись, розповідає командир РВП.

Вдома на «Санту» чекає з Перемогою велика родина: батьки, дві сестри та п’ятеро племінників. А також його маленька власна сім’я – кохана дружина Світлана та чотирирічний син Максимко.

Пан Андрій вирізняється напрочуд життєрадісним темпераментом. І стверджує, що інакше на війні просто не можна:

«Гумор (іноді навіть «чорний»!) допомагає долати труднощі. У нашій ситуації жартувати – значить жити», - каже Санта.