11 лютого. Колючий вітер пронизує до кісток. На сільських вулицях Семеринського як ніколи велолюдно. Жителі Затурцівської громади невпинно йдуть, аби віддати останню шану Герою Юрію Лихачу, життя якого обірвала війна.

Стрілець, помічник гранатометника 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Юрій Лихач ніс службу у Сіверську на Донеччині. Попри те, що чоловік не мав військового досвіду, йому вдалося заслужити авторитет у побратимів.

«Юрій мав позивний «Батя». Він завжди був першим. Завжди допомагав, підтримував хорошим словом, порадою. Його поважали. За ним йшли хлопці», – пригадує старший бойовий медик підрозділу Тетяна.


Дівчина зі ще одним військовослужбовцем приїхала з фронту, аби попрощатися з побратимом.

Загинув Юрій Лихач унаслідок обстрілу російською артилерією. Чоловік отримав осколкове поранення. Коли його побратим Артем надавав парамедичну допомогу, прилетіла міна. На жаль, обоє військовослужбовців отримали поранення несумісні з життям.

«Дуже важко втрачати побратимів… Ворожі кулі й снаряди не знають помилування. Багато втрат. Дуже багато. Сьогодні ми приїхали віддати шану Юрі, а завтра будемо в Харкові проводжати Артема. Шкода наших хлопців. Вони дійсно Герої», – із сумом констатує Тетяна.

Провести військовослужбовця в останню дорогу прийшли сотні людей. Родина, друзі, побратими, колеги, однокласники, односельці. 

«Всі, хто сьогодні прийшов віддати шану Юрі, не скривлять душею, коли скажуть, що він був дуже доброю людиною. В нашій пам’яті він назавжди залишиться хорошим учнем, відповідальним працівником, порядним сім’янином, – крізь сльози говорить класна керівничка військовослужбовця Тетяна Іванчук. – Щоб ми сьогодні не казали, скільки не говорили б втішних слів рідним, нам не вдасться зменшити їхній біль, втамувати це непоправне горе. Тож схилімо голови перед Героєм та задумаймося, що кожен з нас може зробити в його світлу пам’ять».

Від батьківської домівки вулицями рідного села домовину із тілом загиблого провадили під звуки духового оркестру та пронизливих ридань молодої дружини, згорьованих батьків, родини.

Це десятий похорон у Затурцівській громаді. Десять молодих життів обірвала клята війна. Десять непоправних втрат...

«Знову в нашій громаді чорні дні. Висловлюю щирі співчуття родині загиблого. Ми не можемо виправити те, що сталося, але сьогодні ми всі розділяємо ваш біль. Вічна слава й пам’ять Герою», – висловив слова співчуття затурцівський сільський голова Юрій Ковальчук.

Чин поховання звершили у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці. У мить прощання на кладовищі звучав Державний Гімн України та постріли пам’яті.

Юрію Лихачу назавжди 38.

Текст і фото: Ірина ЮЗВА