«Жінка, яка доглядає пораненого сина в госпіталі імені Бурленка, у реанімації N56 повідомила, що поряд з її сином лежать хлопці <перелік імен>. Можливо, їх хтось шукає…»…

Користувачі низки соцмереж вже приблизно тиждень поширюють цей текст. Він має декілька модифікацій – десь написаний російською, десь – українською, десь – у «госпіталі імені БурЛенка», ще десь – «БурДенка».

Днями цей фейк дістався і до волинського сегменту соцмереж. Тішить, що під такими дописами таки є «голоси розуму», які пояснюють, чому не варто таке поширювати. Але оскільки історію продовжують репостити і маємо звернення від наших читачів, детально пояснимо, чому ця інформація – фейк і чому поширення шкодять, а не допомагають.

Коротко і головне: ні госпіталю імені Бурленка, ні госпіталю імені Бурденка в Україні немає. Натомість він є у… Москві. Це госпіталь міністерства оборони російської федерації – Головний військовий клінічний госпіталь імені М. Н. Бурденка. «Гугл» в поміч, як то кажуть.

Підтвердженої інформації про те, що українські військовополонені можуть перебувати у цьому госпіталі в Москві, теж немає. Натомість у соцмережах це поширюють у контексті нібито розташування госпіталю в Україні.

Як пишуть фактчекери проєкту «НотаЄнота», за один день тільки з одного акаунту було 43 тисячі поширень цього фейку, ще по кілька тисяч репостів мають інші сторінки. Поширення в месенджерах підрахувати складно.

«Вперше це повідомлення поширили у вконтактє та аднакласніках. Потім його переклали українською і масово почали розповсюджувати в Україні», – йдеться у дописі  фактчекерів.

Учора, 2 лютого, допис дістався й наймасовішої на Волині групи у фейсбуці – «Теревені про Луцьк», де 215 тисяч читачів. І за 7 хвилин набрав 49 поширень.

Цей допис, як і оригінальний пост, вже видалені, але текст із них продовжує «гуляти мережами».

Чому це шкодить, а не допомагає?

Кейс про «госпіталь Бурленка» – це тільки один із прикладів того, як українцями і українками поки, на жаль, легко маніпулювати.

Будь-яка неправда, брехня, фейк, маніпуляція – це зло. Ще більше зло, коли вони запущені у наш інформаційний простір ворогом у час війни.

Поширення десятками тисяч людей неперевіреної маячні – свідчення того, як легко маніпулювати людьми за допомогою тем про військових, захисників та захисниць.

«Саме цим користуються росіяни, щоб знайти патріотичну українську аудиторію, вразливу до фейків. Так само, щоб посміятися, які українці недолугі», – пишуть наші колеги з «НотаЄнота».

Яка мораль?

Не можна бездумно поширювати інформацію. Те, чим ви, на ваше переконання, допомагаєте країні чи її воїнам, може суттєво шкодити.

Робіть репости тільки з перевірених джерел – державних структур, медіа з так званого «білого списку», сторінок фактчекерських проєктів, близьких знайомих, які можуть аргументувати і підтвердити опубліковане.

Якщо пост, який ви хочете поширити, викликає сильну емоцію, спонукає до негайної дії, дайте собі час перед тим, як його поширити, обміркуйте, чи впевнені у достовірності першоджерела, чи немає фактів, які викликають сумніви тощо.

Зрештою, уникайте інформації, яка постійно повторюється. Це може бути «вкидом», який якраз і спрямований на масове поширення з певною метою.

Публікація створена у межах проєкту «Посилення роботи медіа у боротьбі з ворожими наративами та інформаційними вкидами на території прикордонної із Білоруссю Волині», який реалізовує ГО «Інформація в чистому вигляді» у партнерстві з інформаційним агентством ВолиньPost за фінансової підтримки Чорноморського Фонду регіонального співробітництва – проєкту Німецького фонду Маршалла.

Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Інформація в чистому вигляді» і не обов’язково відображає позицію Чорноморського Фонду регіонального співробітництва – проєкту Німецького фонду Маршалла.