У ніч з 8 на 9 травня у стінах столичного Інституту серця здійснили унікальну операцію з пересадки печінки 51-річному волинянину Ігорю Костюку. Відтепер горохівський поліцейський щодня молиться за рідних невідомої полтавської жінки, які погодилися віддати її орган на трансплантацію.

Про це пише газета Волинь.

Не опустили рук після звістки про страшну хворобу

Валентину й Ігоря Костюків земляки поважають за порядність і скромність. У магазині, за прилавком якого на своєму робочому місці привітно усміхається Валентина Дмитрівна, завжди хочеться щось купити. Ігор Володимирович – старший лейтенант міліції. Свого часу був поліцейським патрульно-постової служби, з 1995 року працював у державній службі охорони МВС України у Волинській області. Не зміг сидіти без діла й після виходу на заслужений відпочинок, тож досі працює охоронцем управління поліції охорони.

У сімейній злагоді на радість подружжя виросли розумними та вдячними діти. 29-річна донька Вікторія вже має свою сім’ю, 19-літній син Богдан навчається у Львівському національному університеті природокористування. Словом, є для кого жити...

А коли п’ять років тому глава сімейства захворів, родина не опустила рук: докладала всіх зусиль, аби здолати важку недугу – цироз печінки.

Ігоревим самопочуттям переймалися не лише рідні. Із вдячністю каже: щодня відчував моральну й фінансову підтримку нинішніх працівників управління поліції охорони й колишніх колег-міліціонерів. Згуртувавшись більше 20 літ тому в Горохівську районну організацію пенсіонерів МВС України «Ветеран» на чолі зі своїм лідером, ексначальником Горохівського РВ УМВС України у Волинській області підполковником міліції Ігорем Богоносом, вони досі почуваються колективом.

«Рахунок йшов на місяці...»

…Не дивуюся, побачивши з допомогою відеодзвінка Валентину Дмитрівну в лікарняній палаті столичного Інституту серця. Вона завжди була з чоловіком у відділенні трансплантації Волинської обласної лікарні, де він лікувався, оперувався й був під скрупульозним наглядом медпрацівників.

Костюки ще втомлені, але вони знову щасливо усміхаються. Кажуть, довіку не забудуть, як 5 літ жили надією на Бога й лікарів. Фахівці радили трансплантацію, й Ігор Володимирович, попри важкі думки, прийняв їхню пропозицію.

«Рахунок фактично йшов на місяці. Він став до нас у лист очікування і через два місяці отримав шанс на порятунок», – написав потому на своїй сторінці у Facebook завідувач відділення трансплантології, відомий хірург і ексзаступник міністра охорони здоров'я України Михайло Загрійчук.

На початку квітня пацієнта запросили на обстеження. Через два тижні в Полтавській обласній лікарні з'явився донор. Родичі 49-річної жінки погодились, аби її серце, нирки та печінка врятували аж чотири життя! Пан Загрійчук уже публічно побажав здоров'я всім чотирьом реципієнтам і повідомив, що післяопераційний період у кожного проходить добре.

Надскладна операція тривала цілу ніч

...Очікуваний телефонний дзвінок з Інституту серця пролунав 6 травня, в неділю, а в понеділок вранці Ігор із Валентиною вже були в Києві. Їм здалися нескінченно довгими години, протягом яких донорські органи везли з Полтави. Операція розпочалася о 20.30 8 травня, а закінчилася вона о п’ятій ранку наступного дня. Пацієнт без ускладнень вийшов з-під наркозу, а в середу вже зробив свої перші кілька кроків.

«Ще через день з мене вийняли всі трубки!» – усміхається наш Ігор і за подарований йому другий день народження висловлює безмежну вдячність Михайлові Загрійчуку, очолюваній ним команді лікарів – Олегові Савчуку, Христині Ходан, Антонові Кувайцеву, Юлії Неженцевій, лідеру Першого медичного об’єднання Львова Олегові Самчуку і його лікарській команді – Наталії Матолінець, Максиму Овечку, Юліану Голику, Роману Домашичу, сім’ї донора, всім, завдяки кому отримував зцілення у відділенні трансплантології Волинської обласної лікарні й Інституту серця у Києві, а також своїм колегам і друзям із «Ветерана».

Леся ВЛАШИНЕЦЬ