Недарма кажуть: біда ріднить, зближує, спонукає поділитися останнім окрайцем хліба із ближнім, розділити з ним тепло свого дому… До багатомільйонної спільноти таких щирих українців належить і уродженка села Верхи Камінь-Каширської громади Ольга Семенюк (Віліщук).

Понад тридцять років тому жінка оселилася на Дніпропетровщині. На початках дуже часто у думках і спогадах линула до отчого порогу у рідному краї, сумувала за рідними, але ніколи не втрачала із ними зв’язків, - пише газета Полісся.

З роками звиклася, проросла, як кажуть, корінням на чужині. Нині вона мешкає у селі Дружба Криничанської громади, що неподалік від міста Дніпро, обіймає посаду директорки сільського будинку культури. Громи війни на лінії фронту, куди можна дістатися авто всього за кілька годин, нерідко докочуються до дніпровських теренів. За те, що російських окупантів зупинили далеко від її оселі, Ольга Андріївна дякує передусім захисникам України. Серед них є і тисячі волинян. А серед останніх — уродженці і жителі села Верхи.

Тож щира полісянка-волинянка придумала свій особливий спосіб, як допомогти воїнам-землякам. Вона запрошує захисників України зі свого рідного села, які тримають фронт у напрямку Дніпра, на відпочинок у свою оселю, де вони зможуть випрати одяг, помитися, спокійно поспати. Відповідне запрошення-оголошення вона розмістила також і в мережі Фейсбук. Разом з оголошенням про щирий намір вона повідомила і номер свого мобільного телефону — (097)5078904.

Події, пов’язані із російсько-українським протистоянням, розповідає жінка, знайшли відгук у серцях членів її родини та багатьох знайомих ще наприкінці 2013 року, що став провісником Революції Гідності.

— Коли стало відомо про загибель на євромайдані у Києві Героя Небесної Сотні Сергія Нігояна з Дніпра, я разом зі своїм чоловіком Юрієм також взяла участь в акції підтримки європейського вибору України — розповідає Ольга Семенюк. — Засвідчуючи непокору тодішньому режиму, ми вийшли на майдан у Дніпрі. Втім цього ж дня мій активний протестувальник Юрій опинився за ґратами. З допомогою адвокатів та волонтерів нам вдалося визволити його. Після звільнення Юрій став на захист держави — воював у зоні АТО/ООС. Саме з цього періоду почався відлік моєї волонтерської діяльності, яка не припиняється і досі.

Сьогодні жінка різним чином допомагає військовим та цивільним, що постраждали від війни. Із доброчинною місією вона об’їздила весь Донбас. У власному домі родина Семенюків надавала прихисток переселенцям, досі займається приготуванням їжі на фронт, збирає різного роду гуманітарну допомогу. А тепер до цього переліку вкрай важливих справ жінка додала черговий великодушний намір — розділити при потребі своє помешкання з військовослужбовцями.

«І нагодуємо, і продуктів із собою дамо», — каже пані Ольга, бо розуміє, наскільки важливим є будь-який прояв уваги до захисників. До слова, нині на війні відбиває атаки окупанта зять пані Ольги. На захисті України стоять також швагро та його троє братів.