10 червня на Бахмутському напрямку у бою з окупантом загинув молодий захисник із Сошичненської громади, воїн одного з елітних підрозділів 33-річний Юрасов Ігор Володимирович.

Про нього розповідає газета «Полісся».

Народився Ігор у росії, звідки ще немовлям переїхав із батьками на малу Батьківщину матері – у село Залісся. Тут минуло його дитинство, тут вирішив плекати й своє майбутнє. Тож у поті чола заробляв копійчину на сезонних роботах, господарював. Згодом одружився. Його синові був всього рік, коли рашисти рушили повномасштабною війною на нашу державу, сподіваючись загарбати та знищити всю країну. Тож Юрасов не вагаючись вирішує боронити свою землю, весною 2022-го вступає до роти охорони.

«Спочатку ми були у різних взводах. Торік у жовтні я взяв його до себе у групу швидкого реагування, був його командиром. Він був надзвичайною людиною, для нього не було нічого неможливого, будь-яку справу освоював за лічені хвилини. Був дуже відповідальним бійцем, спортсменом-рукопашником. Своїм позитивом міг завжди розрядити обстановку, усяку проблему перевести в жарт. А як він любив свою сім’ю! Завжди розказував про рідних, особливо гордився синочком Кирилом… Згодом наші шляхи розійшлися – Ігор вирушив на схід у складі 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, а я через деякий час у лавах 93-ої ОМБР «Холодний Яр» потрапив на інші бойові позиції. Звістка про його загибель просто вибила з колії. Він був справжнім чоловіком, з якого варто брати приклад. Таких військовослужбовців – одиниці, і ми, на жаль, їх втрачаємо… Хай тепер спочиває в мирі. А ми обов’язково помстимося за нього…», – розповідає зі щемом, пустивши мужню сльозу, про колишнього підлеглого військовослужбовець Андрій Королік.

У селі Ігоря бракуватиме усім – рідним, сусідам, друзям. Його тут любили за розважливу вдачу, вважали зразковим сім’янином. У мирний час на різних турнірах відстоював честь Залісся у сільській футбольній команді.

«Це був хоробрий воїн, люблячий чоловік і тато, хороший син, господар, односельчанин. Він був одним із тих, завдяки кому війна не добралася до наших поліських домівок. Ціною власного здоров’я й життя він дарував нам спокій тут. Невимовний біль та горе у родині Юрасових, непоправна втрата для всього Залісся. На жаль, зустрічатимемо нашого захисника «на щиті»… Від імені жителів усієї нашої громади висловлюю щирі співчуття батькам, сестрі, дружині та маленькому синочкові Ігоря. Неможливо загоїти їхні рани… Низький уклін та слава Герою! Не забудемо його подвиг!», – каже староста Нуйнівського старостинського округу Олег Семенюк.