Упевнені, ви звернули увагу, наскільки модні тепер татуювання. Навіть у храмах люди з тату вже не рідкість. Серед християн досі немає однозначної думки щодо татуювання свого тіла. Дехто доволі терпимо ставиться до малюнків на шкірі, інші – навпаки. Думкою про відношення Церкви до татуювань поділився волинський священник.

Волинський ієрей Володимир Господин спробував максимально коректно сформулювати точку зору віруючих людей на феномен людських татуювань та розповів про це виданню ВСН.

Татуювання на тілі – це гріх?

Як розповів отець, заборон у новому заповіті щодо татуювань немає ніяких, є лише згадки про татуювання у старому заповіті, але ці слова потрібно розуміти в правильному контексті.

«У старому заповіті ми зустрічаємо такі слова, що не роби на тілі своєму ні надрізів, ні надколів, ні проколів, ні різних надписів заради померлих», – розповідає ієрей.

Язичники, коли помирала їхня близька, дорога серцю людина, заглушували душевний біль тим, що робили на своєму тілі різноманітні проколи або порізи. В такий спосіб фізичний біль змушував душевний приглушити.

Біблійні принципи говорять, що Господь кожну людину сотворив довершену, розповідає отець. На перший погляд нам може здатися, що ми візуально не ідеальні, що ми потребуємо якогось вдосконалення, але насправді Господь сотворив кожну людину, такою, якою він її бачив.

Тим самим, коли ми додаємо собі видимої краси з надлишком, ті самі татуювання, ми ображаємо Бога та принижуємо його сутність, вважає він.

«Це гріх. У новому заповіті ми не зустрічаємо прямої заборони, але судячи з біблійних принципів ми можемо сказати, що це гріх», – додає отець Володимир.

Чи можна робити тату із зображенням хреста або святих?

Ось тут якраз навпаки, але для цього є певний випадок. Як говорив один з проповідників, дияк Андрій Кураєв, якщо ти набиваєш на тілі ікону, то значить і живи як ікона, розповідає отець Володимир.

У ранні часи християнства були такі випадки, коли люди набивали собі Христа і такою дією доводили, що вони готові померти за Господа.

Тепер такі випадки зустрічаються у деяких східних релігіях, зокрема в Коптській церкві. Віруючі роблять собі татуювання хрестика на зап'ясті, щоб довести, що вони справді християни. У цій церкві такі дії дозволені, оскільки цього вимагають обставини. Оскільки там натільні хрестики не дозволяють носити.

З іншого боку, ми – люди, неспроможні жити ідеально, оскільки всі ми грішні і ми маємо багато проступків. Такими чином набиваючи на тілі ікону, ми дуже сильно грішимо, адже ікона повинна бути на святому місці, а людей не можна назвати святими, каже ієрей Володимир. З огляду на це, Церква дуже засуджує набиття на своєму тілі різних ікон.

«У радянській армії тим, хто служив, говорили завжди, що Бога не існує, однак один священник розповідав, що його змушували зняти натільний хрестик, і він для себе постановив, що якщо вони все-таки знімуть хрестика з нього, то він наб'є на своєму тілі хрестик, який не можна буде здерти, тобто татуювання розп'яття хрестового», – розповідає Господин.

До такого випадку церква ставилися б спокійно, тому що цього вимагали обставини.

Що ж робити людині, яка спочатку набила татуювання, а потім почала вірити в Бога?

У такому випадку з татуюванням нічого не потрібно робити. Хтось може сказати, що його потрібно зводити, однак потрібно розуміти, що у кожного з нас є певні гріхи, які упродовж нашого життя будуть нам нагадувати про себе і Церква не буде цього засуджувати.

Один з прикладів, коли блудниці зверталися до Господа, їхнього минулого ніхто не забував, однак пам'ятали тільки про майбутнє, тобто про те, що вони покаялися. Дуже важливо, що таких людей не буде засуджено, а навпаки будуть возвишувати такий їхній подвиг і те, що вони змінилися і покаялися.

«З татуюванням потрапляють в рай. Насамперед ми повинні розуміти, що туди потрапляють ті люди, які падають у гріхи, а потім знову підіймаються. Дуже цікаво, що першим в рай потрапив саме розбійник, тому що попросив Господа пом'янути його Царстві своїм», – додає отець.

Головне фото - ілюстративне