У домашньому господарстві родини з Сельця живуть кролики 12-ти порід, папуги, та найцікавішим є віслюк Мойсей.

Якось вранці в долині біля річки у Сельці прозвучав дивний крик. Хтось із жителів наполохався, а хтось – здивувався і зацікавився. Що ж це там діється, біля річки? Здивуванню не було меж, коли виявилося , що це досить симпатичний віслючок з шоколадним забарвленням, який «оселився» в родині Веремчуків, що нещодавно переїхала до Сельця, - пише "Місто вечірнє".

Господар обійстя пан Юрій Веремчук народився в 1985 році і виріс в селі Красностав. Любов до домашнього господарства, зокрема до тварин, за його ж словами успадкував від батька, який і нині, не зважаючи на вік, займається господарськими справами, утримує коней, вівці, різноманітної домашньої птиці. Пан Юрій декілька років разом з власною родиною мешкав у Володимирі у приватному будинку, але утримував таке велике господарство – курей різних порід, фазанів, голубів, тощо, що замало було простору. Тому й вирішив придбати оселю в селі.

Насамперед, що кидається у вічі, коли наближаєшся до оселі Веремчуків, це велика отара овець, які пасуться в лузі. Поруч – старе приміщення колишньої пілорами, яке господар орендує для утримання овець. Спочатку господар не планував багато овець. Але мав хорошого друга, який теж утримував цих тварин. Друг пішов на фронт, а пан Юрій поїхав стригти його вівця і побачив , що тварини в занедбаному стані. Ось тоді за згодою друга взяв до себе цих овечок.


Близькість річки, зелені луги є прекрасною основою для утримання птиці – цесарок і різної породи курей. Біля садиби город, багато розкішних квітів. Окрім овець, господарі дуже цінують кроликів. Їх в господі дуже багато різних порід. Свого часу пан Юрій відвідував виставки кролів в деяких країнах Європи, багато дізнався про те, як їх доглядати за ними і вирощувати. Неодноразово привозив з Європи і породистих кролів для свого господарства. На разі у Юрія Веремчука 12 порід кроликів

Ми, українці, лише виходимо на той рівень, коли можна буде вивозити на міжнародні виставки своїх кролів, - каже пан Юрій. Але у нас в Україні вже діє «Клуб кролівників», де ми збираємося раз на рік. До нас приїздять судді. Ми звозимо своїх кроликів, організовуємося, робимо виставки. Судді оцінюють наших кроликів. Я взагалі є прибічником думки, що тварина має бути доглянутою, щоб не псувала породи. А тому намагаюся придбати щось дійсно цінне, принаймні хороше.

Звичайно, господарі тримають свиней, курей, є 5 папуг, які служать справжньою втіхою для дітей.

Віслюк Мойсей у плани господаря не входив. Про нього пан Юрій дізнався з групи ФБ, яка розповсюджує інформацію про продаж коней і віслюків. Цей віслюк жив у монастирі під Тернополем. У цьому монастирі утримують поні і віслюка, які катають діток. Також дітки їх гладять.

Відступивши від розмови, пригадали, що в Україні віслюки особливою популярністю не користувалися. Ці домашні тварини більш прижилися в країнах Закавказзя, Середньої та Ближньої Азії, в арабських країнах. Зустрічаються в обійстях господарів країн Південної Європи.

Одомашнення ослів відбулося значно раніше, ніж коней. Віслюки були першими тваринами, яких стародавня людина використовувала для перевезення вантажів. Вже близько 4000 до н. е. в дельті Нілу тримали одомашнених нубійських ослів. У Месопотамії диких ослів приручили ненабагато пізніше. У античну епоху осли потрапили до Європи. Відомо, що осли малоазійського походження були в етрусків. До Греції осли потрапили близько 1000 до н. е.

Спочатку віслюки використовувалися для верхової їзди та тяги возів, але з появою швидших і сильніших коней були замінені ними. Однак віслюки мають низку переваг над кіньми, оскільки витриваліші, менш вибагливі до корму і в змозі набагато довше обходитися без води та їжі.

Іноді осли використовувалися для отримання м'яса, молока і шкіри. Осляча шкіра в Середньовіччі використовувалася для виготовлення пергаменту

То з якою ж метою ця тваринка з’явилася в господарстві Веремчуків?

- Віслюків є різні породи. Є маленького росту, коротковухі і довговухі, є кудлаті, є досить великі, - розповідає пан Юрій. – Чесно кажучи, я дуже хотів поні для забавки дітей. Була думка поїхати десь в парк, покатати на поні діток. Але, на жаль, мені на перешкоді стали численні чиновницькі вимоги. Ось тоді вирішив поні замінити віслюком. А тому, можливо, якщо можливо буде погодити з місцевою владою, просто можна буде забавляти діток тут на лугах. Це просто тваринка для втіхи душі. Я вже придбав йому сідло, а донька вже пробувала покататися. Поводиться Мойсей спокійно, добре реагує на людей. Єдине, що , можливо, турбує людей, це його голосний, трішки моторошний крик.

Разом з господарем обходимо приміщення, де утримуються тварини. Відразу звертаю увагу на те, з акуратно об лаштовані клітки і для кролів, і для папуг. Всюди чисто, немає нічого зайвого. Щоб прогодувати своє господарство, пан Юрій їздить до Львова за спеціальними кормами. Все, що довелося побачити, дбайливий і умілий господар робить своїми руками.

Нарешті йдемо на луг, де пасеться Мойсей. Віслюк довірливо підходить до людей, ніжно тулиться до господаря. Поруч вже гуртуються на ночівлю овеча отара. Скоро відпочиватиме в Мойсей, адже сонечко вже сідає.

- Я неодмінно куплю йому пару, - каже пан Юрій. – Хай їх буде двоє, хай множаться, бо так має бути, так заплановано Богом. Як кажуть,»всякої тварі по парі».

Здається, час попрощатися з привітним господарем і мені та раптом … ще один сюрприз. З –під автомобіля, що стоїть у дворі, один за одним вибігають кошенята. Їх аж 15 осіб. Виявляється, всі, як один, підібрані там, де їх залишили жорстокі господарі.

- Повірте, що не можу пройти мимо цих нещасних, - зізнається пан Юрій. – Де не побачу, забираю. Якось вигодую. Можливо, хтось забере. Хтось же має подбати про ці покинуті напризволяще створіння.

Не можна не дивуватися людському серцю. Яке ж воно широке і скільки вміщує любові до наших менших братів. І хоч у пана Юрія зовсім мало часу, оскільки весь вільний час забирає турбота про своє господарство, але відчувається, що це приносить йому душевну насолоду. Бо любов завжди окрилює.

А ще вірними помічницями пана Юрія є дружина Катерина і донечка. Пані Катерина – майстриня випічок, особливо імбирного печива. Про неї не раз писала преса.

Чудова трудолюбива родина з добрими чутливими серцями і роботящими руками. Хай їм щастить!

Антоніна Булавіна с. Селець Зимнівська ОТГ