Просять присвоїти звання Герой України (посмертно) командиру 2 бригади 1-го зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в/ч А1008 14 ОМБр Бичку Владиславу Вячеславовичу 30.03.2000 року народження, жителю міста Ківерці Волинської області.

Відповідну петицію 19 вересня зареєструвала Людмила Семенова.

З перших днів повномасштабної війни активно приймав участь в обороні Ківерець, а згодом 22 квітня 2022 року вступив до лав ЗСУ і поповнив ряди захисників України. Потрапив до 14 ОМБр імені Князя Романа Великого на посаду стрільця- зенітника зенітно артилерійського взводу зенітно ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. Разом із побратимами перебував в населеному пункті Міньківка Донецької області при виконанні бойових завдань в складі сил і засобів щодо здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації .

Брав участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією ворога проти України . Після визволення багатьох населених пунктів був відкомандирований в Харківську область і продовжував мужньо боротися з агресором перебуваючи в районі населених пунктів Куп’янськ, Подоли, Кучерівка, Петропавлівка, Вільшана . Отримав орден Учасника бойових дій і грамоту за сумлінне виконання завдань з забезпечення оборони України.

Загинув Бичок Владислав Вячеславович 03.08.2023 року в населеному пункті Вільшана Куп’янського району Харківської області, отримавши поранення несумісні з життям внаслідок танкового обстрілу при виконанні бойового завдання за призначенням щодо забезпечення оборони України , суверенітету та цілістності наших кордонів та нашу свободу.

"Владислав завжди відстоював інтереси і права слабших. Був радісним, жартівливим, завжди з позитивним настроєм і великою вірою в Перемогу. Не кожен зможе в такому молодому віці дивитися смерті в очі , стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя , рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни. Йому було всього 23. Я пишаюся своїм сином, Владиславом , дружина чоловіком, бабуся онуком , його мужністю ,відвагою і силою духу . Жодні слова не загоять рани батьків, дружини, сестер і братів, тітки, бабусі і усіх рідних. Ця петиція – це велика подяка Герою за наше життя, за його патріотизм, мужність та відвагу", - йдеться у тексті.

Підтримати петицію можна тут.