Вчора, 28 вересня, у Ковелі попрощалися із Петром Бежаном, який на п’яту добу повномасштабної війни, 28 лютого, пішов у військкомат і записався добровольцем на фронт, а вже з 1 березня 2022 був у лавах ЗСУ.

З того часу він побував на багатьох фронтах і бачив усе пекло тієї війни, аж до 9 вересня 2023 року, коли Петро загинув внаслідок атаки ворожих дронів камікадзе на позиції наших воїнів біля населеного пункту П‘ятихатки Запорізької області. Про це пише міський голова Ігор Чайка. 

Петро виріс і проживав в селі Дубове, згодом - у Ковелі. Працював в міськрайонному управлінні водного господарства, а також - на будівництвах. Коли на українську землю ступив агресор, не сховався від війни, а без вагань пішов захищати своє і своїх.

Чого чого, а сміливості йому було не позичати. Тим паче для своїх дівчат - дружини Тетяни і доньки Юлі - він завжди залишався головним чоловіком у житті, захистом, опорою.

Тож і тримав це небо, найперше, для своїх рідних. Для Петра - спокій сім’ї був дуже важливим. Тому навіть в телефонних розмовах під гучні звуки вибухів він говорив, що все добре.

Родина Петра мала особливі рахунки з російським імперіалізмом.

У далекому 1947 році прабабуся, бабуся і ще маленька мама дружини Петра — Тетяни зазнали репресій і були вивезені в Сибір за те, що відчували в собі дух українства.

І ось зараз, через стільки років, ще один нащадок російського імперіалізму забрав життя чоловіка Тетяни — Петра.…

Петро Бежан планував віддати заміж доньку Юлю і дочекатися онуків. Тішився її успіхам в спорті. Але тепер буде її ангелом-охоронцем.

Вічна пам‘ять і шана Героям! Слава Україні!