Олексій Косенко — херсонець, який через повномасштабне вторгнення росії в Україну, був змушений переселитися до Луцька. Тут знайшов другий дім та реалізацію в іншій професії — він працює журналістом у мережі гіперлокальних медіа Район.in.ua та висвітлює події Херсонщини.

До повномасштабної війни у рідному місті чоловік працював у сфері туризму, зокрема у відповідному відділі міської ради.

На той час у Херсоні активно розробляли плани розвитку туризму.

«Херсон — південне місто зі своєю специфікою, колоритом, архітектурою і традиціями. Те ж стосується нашої області — вона цікава, особливо в плані природи, бо у нас є море, Дніпро, Дніпровські плавні, штучні ліси», — розповідає пан Олексій  та додає, що у місті були дуже популярними сплави на байдарках.

Проте, як каже херсонець, все закінчилося зранку 24 лютого 2022 року:

«Якраз тоді під Херсоном, на Антонівському мості почались страшні бої, тому що російські війська проривались саме через нього. Я почув перші вибухи десь після п'ятої ранку, коли ракети потрапили у Чорнобаївський аеропорт, — пригадав він. — Крізь сон була думка, що почалась війна, але я відігнав її. Прокидаюсь, включаю інтернет на телефоні, а там вже в телеграм-каналах пишуть, що почалось повномасштабне вторгнення».

Зі слів Олексія, паніки не було, йому вдалось опанувати себе.

Після читання новин, першою думкою чоловіка було:

«Спокійно, зараз все зроблю, потрібно поголитись, поїсти нормально і все. Потім будемо розбиратись, що це таке».

Від початку вторгнення херсонці проводили проукраїнські мітинги та активно волонтерили.

Наймасовіша акція відбулася 13 березня, на яку зібрались тисячі містян. Люди зустрілись із колоною російської техніки. Тоді окупанти вперше відкрили вогонь у повітря, намагаючись розігнати натовп українців.

Олексій відмітив:

«Я чудово пам'ятаю фразу російського солдата: "Граждане, расходитесь, у нас так не принято!". Вони просто не розуміли цього».

Пізніше розпочались жорсткі розгони мітингів і репресії, коли людей відловлювали на вулицях.

«Спочатку все-таки планував залишатись в Херсоні з тою метою, щоб показувати, що я вдома, а Херсон — це Україна», — поділився добродій.

Влітку, коли репресії у місті досягли свого апогею, він почав розмірковувати над тим, як виїхати з окупації до України. Остаточне рішення прийняв у вересні, коли росіяни оголосили про проведення псевдореферендуму на Херсонщині. Проте поїхати не вдалось, бо окупанти перекрили виїзди з області.

«11 листопада Херсон звільнили і мені не довелось виїжджати з окупованого міста. Я один з перших, хто зустрів наших військових на площі Свободи, досі ці фотографії в телефоні є», — сказав чоловік.

Після звільнення Херсона Олексію надійшла пропозиція про роботу в «Район.in.ua» від керівниці Херсонської мережі.

Журналіст згадує, як вперше опинився на Волині:

«Я приїхав до Луцька, познайомитись на невеличке навчання. Погуляв містом, мені дуже сподобалося. Ще цей спокій і підтримка, яку я одразу відчував…».

За словами Олексія Косенка, він прийшов у журналістику без досвіду, але почуває себе комфортно у професії й бачить у цій роботі користь для себе, свого рідного регіону та України.

«Думаю, що в мене зараз два дома: мій рідний Херсон і Луцьк», — зізнається  він.

По приїзді до Луцька, чоловік став на облік, як внутрішньо переміщена особа, й отримує грошову виплату. Також звертався до гуманітарних центрів: Карітас та Червоного хреста, де йому надали матрац, продуктові та гігієнічні набори.

Олексій зазначив, що вимушені переселенці знайомляться та об'єднуються.

«Хтось приїхав сюди одразу, хтось пізніше, але ми намагаємось гуртуватися, спілкуватися, обмінюватись інформацією і підтримувати одне одного — це дуже важливо», — підкреслив він.

У Луцьку чоловік виділяє для себе дві улюблені локації — берег Стиру біля будинку скульптора Голованя та подвір'я Окольного замку.

Наостанок  пан Косенко поділився —  його підтримує думка про те, що Херсон вільний і він сподівається, що скоро й інші українці, які виїхали з окупації, відчуватимуть те саме, бо їх міста будуть звільнені.


Цей матеріал став можливим в межах програми “Єднання заради дії”,

що втілюється IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключно відповідальністю

ГО ГІТ та необов’язково відображає погляди IREX та Державного департаменту США.