90-річна мешканка Ковельського району Галина Грицюк видала книгу із віршами про кожну родину свого рідного села Вівчицьк.

Жінка багато читає. Книги на її прохання з бібліотеки приносить працівниця соцслужби. Нині пенсіонерка мешкає сама. Має 4 онуків і 5 правнуків. Усі роз’їхалися, хто куди, але часто приїжджають у гості до бабусі, - пише газета Волинь з посиланням на сюжет ТРК «Аверс».

Галина Грицюк з гордістю показує свою першу видану книгу про рідне село Вівчицьк. У ній – фото та вірші кожної родини цього населеного пункту. Видали книгу, коли поетесі було 85 років.

Багато років вона учителювала: спершу – в селі Вівчицьк, пізніше – в Голобах. Саме учні та педагогічна діяльність надихнули волинянку на поезію.

«Про дітей написала. Є люди хороші. Про одного-другого написала. Потім думаю: а чим інші гірші? Кажуть: давай пиши. І я написала про кожну сім’ю. А там дворів було 60-70. Маленьке село, але своє – всі як одна сім’я», – наголошує Галина Грицюк.

Згодом Галина Грицюк написала і видала яскраву книгу для дітей «Голос рідної природи». В ній є вірші та історії про дерева, рослин, птахів, пізнавальні кросворди та мудрі легенди. Діти з селища Голоби, які катаються на велосипедах і активно проводять свій час, надихнули Галину на написання третьої книги «Стежками дитинства».

«Діти бавляться, бігають. Тільки вийду, вони повертаються зі школи. Вітаються. Щось допоможуть. І вирішила: напишу ще книжечку. І в тій книжечці даю опис нашої вулиці й характери тих діток. Вони такі щирі, милі, всеправдиві. Вони нічого не вигадують», – наголошує авторка.

Про свій секрет довголіття каже так:

«Скільки прожила, а ніколи зла не тримала на людину. Мене не ображали, але, може, хтось сказав слово. То я не старалася його запам’ятати. Я запам’ятовую добро!».