18 червня через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуськ» в Україну повернули з російської депортації 16-річного Святослава Тищенка.

На Волині хлопця зустрів його рідний брат, 26-річний Ілля Тищенко. Як розповів Ілля Суспільному, з братом востаннє бачилися три роки тому, але підтримували зв'язок онлайн. 

Зустрів братів Тищенків на кордоні після трьох років розлуки, 18 червня 2024 року

Над поверненням хлопця в Україну працювала команда Української мережі за права дитини разом з Міністерством закордонних справ України та Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та дипломаті.

Святослав – сирота. Після окупації рідного міста Лисичанська тітка вивезла його в росію, хоча хлопець був проти цього. Зі слів підлітка, весь час, поки перебував там, мріяв повернутися до рідного брата Іллі. Також у хлопця є рідна сестра Анна, яка живе в Одесі. 

«Стало легко на душі, нарешті моя рідна країна», – так після перетину міжнародного пункту пропуску «Ягодин» на емоціях сказав Святослав Тищенко.

Брати Святослав (ліворуч) та Ілля (праворуч) зустрілися на кордоні після трьох років розлуки

Підліток розповів, що в росії тітка віддала його у місцеву школу у Воронезькій області. Діти зустріли Святослава з образами та погрозами.

«Тиждень був суцільним пеклом, мене сильно булили, ображали. Мене брат виховав таким, щоб я ніколи не відступав, тільки ішов вперед. Мене хотіли зламати, але їм не вдалося. Силою мене утримували. Я дуже просив, щоб мене відвезли назад – казали чекати 18 років», – згадує Святослав.

Старший брат Ілля з 2020-го – у лавах Збройних сил України.  

Ілля Тищенко під час служби у ЗСУ. Фото з особистого архіву Іллі

Під час повномасштабної війни у боях біля Куп’янська, зазначив чоловік, отримав складне поранення, втратив частину ноги й нині має протез. 

Ілля (по центру) під час лікування після отриманого поранення. Фото з особистого архіву Іллі

Ілля Тищенко завжди піклувався про меншого брата, допомагав, а коли дізнався, що тітка вивезла малого в росію – постійно працював над тим, щоб повернути його додому.

«У нетверезому стані мені тітка сказала, що нікуди вона його не повезе і до 18 років він там, можна сказати, як заручник. Ми щодня спілкувалися, що його оточує, як він почуває себе душевно, чи все в нього добре. Я можу сказати, що він дуже виріс в емоційному стані», – сказав чоловік.

Шлях Святослава додому, в Україну, тривав чотири доби, розповіла представниця громадської спілки «Українська мережа за права дитини» Анастасія Халіулова

Анастасія Халіулова. Суспільне Луцьк

«Якщо зараз у голові перебрати усі випадки повернення, то це був найскладніший випадок, бо це були найдовші переживання, найбільше залучено осіб, які допомагали нам у поверненні», – зазначила співкоординаторка проєкту «Шлях додому».

Анастасія Халіулова додала: відомо про понад 19 тисяч депортованих дітей з України до Росії, їхній громадській спілці вдалося допомогти повернути додому більш як 200 дітей.