Ковельська громада віддала шану Герою Дмитру Прокопчуку, який поліг смертю хоробрих при виконанні бойового завдання.

Про це повідомляє Ковельська міськрада.

Жорстока війна продовжує свій безжальний рахунок, забираючи життя найдостойніших. Ковельська громада віддала останню шану Герою, воїну Дмитру Прокопчуку.

Йому – лише 48. І тепер назавжди. Він залишив добрий і незабутній слід на цій землі. Його пам’ятатимуть як найкращого сина, батька, чоловіка, друга. Дмитро – приклад справжнього патріота, який у часи нашої новітньої історії був там, де найважче, з тими, у кого в серці – Україна. Його вчинки, рішення говорять більше за слова.

Дмитро народився у Ковелі. Навчався в ЗОШ №6, спеціальність здобув у Ковельському машинобудівному технікумі. Був призваний в армію. Місцем його служби став український Бердянськ.

Згодом розпочинає свою підприємницьку діяльність. І саме тоді доля подарувала йому найважливішу зустріч – з майбутньою дружиною Тетяною, яка також знайшла себе у бізнесі. Подружжя виховало двох чудових синів — Назарія та Михайла, для яких батько завжди був прикладом, у нього було чому повчитись дітям.

Дмитро – учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. Кажуть, що волиняни добре пам’ятають відважного ковельчанина, який підвозив на Майдан шини – один із символів тих подій. З Майдану він разом з іншими побратимами вступив до добровольчого батальйону “Айдар”, брав участь в Антитерористичній операції.

Коли почалась повномасштабна війна, Дмитро працював за кордоном. Він повернувся, щоб стати на захист України, щоб поділитись своїм бойовим досвідом, щоб бути тут, коли рідна країна – у небезпеці.

Спочатку допомагав будувати лінію оборони біля Ковеля, а уже через місяць після повномасштабного вторгнення Дмитро приєднався до ЗСУ: був там, де гаряче, брав участь в бойових діях проти агресора.

Старший син Дмитра Назарій розповів, що тато був дуже сміливим. Іноді здавалося, що він свідомо йшов на ризик. Будучи командиром відділення матеріального забезпечення, міг знаходитись далі від лінії фронту, але завжди рвався на передову. Казав, що має необхідний досвід та вміння, тому повинен бути там, де найважче. Такий він – Дмитро Прокопчук: відчайдушний, безстрашний, справжній воїн, для якого Україна – понад усе. Щирі співчуття родині Героя — мамі Антоніні Петрівні, дружині Тетяні, синам Назарію та Михайлу, брату. Усім, хто його знав і любив , – наголосив у своєму виступі міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Галина Тарасюк, яка мала честь навчати Дмитра, пригадала, що її учень був розумним, щирим, добрим. Він з тих, хто говорив, якщо не я, тоді хто.

Він постійно боровся за Україну, бо хотів, щоб його сини, щоб ми усі жили у кращій державі, на своїй землі, – зазначила подруга родини Героя Олена Левчинська.

28 травня життя мужнього захисника обірвалося. Молодший сержант, командир відділення взводу матеріального забезпечення поліг смертю хоробрих при виконанні бойового завдання, потрапивши під ворожий обстріл біля населеного пункту Селидове Донецької області.

Низький уклін тобі, воїне! Вічна пам’ять і слава Герою! - зазначили у міськраді.