Михайло Шитлюк отримав у спадок ремісничі премудрості від батька, а любов до читання книг перейняв від матері. Завдяки мудрій голові та непересічній метикуватості майстер черпає з технічних довідників необхідну інформацію, затим впроваджує здобуті знання на практиці.

Серед його виробів переважають сільгоспагрегати, зокрема культиватор, причіпний плуг та ральця до трактора, унікальний навісний підгортач картоплі, пристрої для боронування ґрунту, багатофункціональна сапа, що їде на колесі від велосипеда і при цьому розпушує чи розорює землю, - пише газета Полісся.

Але це не все, чим славиться шанований у селі господар. Колись він за три місяці спроєктував та виготовив навіть справжній трактор. Свого часу за створення саморобної техніки на виставці сільських умільців Михайло Іванович здобув перше місце та в результаті із небувалим успіхом продав агрегат. 

— Бажання та цікавість до виготовлення сільськогосподарських пристроїв переросли в потребу, бо землю треба чимось обробляти, — розмірковує здібний майстер. — У молодості за тисячі кілометрів від дому жив із своєю сім’єю, працював у Сибіру та Казахстані. Згодом доля повернула нас у рідне село. Тут трудився в енергетичній сфері. Батько утримував коня, тож я самотужки майстрував знаряддя для обробки ґрунту. Однак, якби Ютуб існував раніше, то, послуговуючись відеороликами умільців, я міг би досконало складати все це обладнання ще тоді. Натомість брав у сусіда заводський прилад, розбирав його на дрібні детальки, малював викрійку на картоні і аналогічний створював собі.

Кози, свині, кролі і нутрії — це ще одна сфера, де проявляє свої господарські здібності пан Михайло. Охочий він до споживання молочної продукції, тож для її переробки сконструював черговий винахід — електричну маслобійку з мотором та іншими комплектуючими від старої пральної машини. Серед побутових приладів, створених руками талановитого майстра, є простий та надійний у роботі горіхокол. Механізм працює за принципом ручного важеля і допомагає розколоти горіх, не докладаючи особливих зусиль, та залишає зерня максимально цілим. 

Чи не у кожному закутку надвірних споруд Михайла Шитлюка особливою енергетикою дихають його роботи: причіп, циркулярка, мотор для машини. Неабиякі вміння і творчість чоловік проявив у створенні токарного станка по металу, але користуватися його поміччю, зізнається, буде довгими зимовими вечорами.

А що найбільше приносить моральний бонус і натхнення майстрові, то це щира похвала та непідробне захоплення його талантом дружини Ніни Іванівни.

— Зварювальник, токар і по дереву майстер, — дає характеристику хазяйновитому чоловікові пані Ніна. — Упродовж періоду війни ми займаємося волонтерською діяльністю, допомагаємо нашим захисникам: виготовляємо кікімори, плетемо маскувальні сітки. А щоб полегшити процес, Михайло вигадав унікальний механізм — ручний станок для намотування та нарізання ниток — це його запатентована модель, — жартує Ніна Іванівна. — Перший винахід використовуємо самі, а інший передали волонтеркам із Гіркої Полонки.

Дбайливий селянин не обмежується тим, що вже зробив. Загорівся Михайло Іванович бажанням виготовити саджалку до трактора, бо має для цього половину матеріалу. Наступного року із гори вже існуючого в майстерні залізяччя та підручних засобів він має намір реалізувати свій задум.