14 липня у Книгарні «Є» відбулась презентація дебютного роману Наталії Мельник «Жага свободи». Наталія Мельник – письменниця-дебютантка, економіст за освітою та маркетолог за фахом.

Свій перший роман «Жага свободи» присвятила загубленим у вирі історії іменам відважних українців, які не боялися брати до рук зброю та ставати до лав УПА.

Події роману засновані на реальній родинній історії. Роботу над ним письменниця розпочала у 2019 році в рамках літературного марафону Таіс Золотковської.

За її словами, цілі написати історичний роман не було, а тема прийшла з власної цікавості до історії своєї родини:

«З дитинства це здавалось цікавим і в цьому була якась загадка. Тому, коли сіла писати роман, навіть не задумувалась над темою».

Зізнається, що працювати над твором було легко. Прототипом головної героїні була сестра бабусі Наталії.

Авторка переповіла її правдиву історію:

«Анна народилася у селі Різдвяне, насправді гарно шила. Батьки продали частину свого поля, щоб оплатити їй навчання. Вона планувала відкрити своє ательє у Львові, потім приєдналася до повстанського руху і в 1947 році зникла безвісти».

Працюючи над книгою, письменниця знала частину життя Анни до війни, але відомостей про її діяльність у підпіллі було мало. Згадок про неї у архівах немає, тому життя героїні у підпіллі, описане у книзі, є фантазією авторки.

Знаючи, що у реальності дівчина загинула, спочатку Наталія написала кілька варіантів, у яких героїня помирає. Проте відчуття завершеності не було, допоки письменниця не написала остаточний варіант із відкритим фіналом.

«Коли я чую від читачів, що цей фінал надихає на позитив, навіть у наш час, то розумію, що ця книга зробила більше, ніж я планувала спочатку» — ділиться Наталія Мельник.

Своєю роботою жінка хотіла віддати данину пам'яті своїй родичці, яка не прожила своє життя. При цьому не хотіла видати депресивну книгу, тому навмисне лишила історію незавершеною.

«Цей відкритий фінал настільки мені самій зайшов, що коли я перечитала роман, зрозуміла, що ця книга може йти в люди і буде приносити користь», — пригадала авторка.

З її слів, назву обрала вже після написання роману:

«Вже, коли подумала про що він, тоді зрозуміла, що це було непереборне прагнення героїні до свободи».

Наталія вважає, що таких родинних історій має бути багато у просторі. При тому не обов'язково, щоб їх втілювали у вигляді книг, бо навіть пост у соцмережах чи запис в особистому щоденнику допоможе зберегти історію.

«Хочаб розпитати людей, які ще живі, почути їх думки та зафіксувати, щоб це не втратилося», — каже письменниця.

Вона закликає українців цікавитись, поки ще є можливість дізнатись про ці історії з перших вуст.

Нині Наталія Мельник працює над твором, чернетку для якого написала в рамках іншого літературного марафону, а також планує описати свої враження після мандрівки Шляхом Святого Якова. Цю працю вона поєднує зі своєю основною роботою, а у вільний час займається хобі — вирощує лаванду та створює із неї букетики.

Наприкінці зустрічі лучани мали змогу придбати книгу та отримати автограф авторки.