Вони мріяли про велике майбутнє - створювати сім’ї, навчатися, працювати та насолоджуватися життям. Але війна кардинально змінила їхні плани, перетворивши їх на янголів-охоронців своєї країни і родин. Серед них і 24-річний Юрій Ролюк, який колись навчався у Володимирській середній школі.

Спогади про захисника опублікувало видання «Слово правди».

Класний керівник Юрія Олег Ковальчук добре пам’ятає свого учня:

«Зі школи мав серйозний погляд на життя, був добрим та щедрим. Охоче допомагав однокласникам у вирішенні складних математичних завдань на логіку. Умів підняти настрій тоді, коли його не було, підтримував усіх і в усьому, завжди був із класом. Юра ріс «справжнім чоловіком», бо завжди допомагав дівчатам нести важкі портфелі. Був світлою і завжди відкритою людиною. Однокласники назавжди запам’ятали «Свого Рулю» зі щирою усмішкою і відкритим серцем».

Улюбленим предметом хлопця була математика. Брав участь у математичних олімпіадах, у міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру».

Юрій з дитинства мріяв бути військовим. Тож після закінчення дев’ятого класу ЗОШ № 2 вступив до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут. Родина пишалася тим, що їхній син брав участь у військовому параді з нагоди 25-ї річниці Незалежності України, за що отримав подяку від Міністерства оборони України.

«Юрі подобалась військова справа. Ще навчаючись у військовому ліцеї, намагався залучити до неї інших. Для цього ходив у школи і розповідав про те, наскільки почесною є професія військового. Після закінченні навчального військового закладу попередив, що коли не вступить до академії, піде в армію, а потім знову подаватиме документи», – розповіла мама героя Оксана Ролюк.

Коли б не приїхав додому, обов’язково всіх провідував – і родичів, і колишніх однокласників, і вчителів. У вільний час любив рибалити та ходити по гриби, але не завжди мав час через навчання. А ще, хоч це було доволі рідко, намагався допомогти по господарству. Особливо роботи додалося після того, як придбали будинок, який потребував ремонту. Майже все у ньому Юра робив власними руками.

Після закінчення військового ліцею Юрій Ролюк продовжив здобувати військову освіту в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, після закінчення якої 2018 року отримав звання лейтенанта.

Мама спочатку раділа і підтримувала сина у його виборі, але коли почалася війна на сході, засумнівалася, чи правильно вчиняє? Та, знаючи характер Юри, зрозуміла, що рішення вже прийнято.

«Хто як не я», – казав він, і жартома додавав, що служба в ЗСУ має чимало переваг, зокрема, там рано йдуть на пенсію. «У мене буде вдосталь часу на все те, на що не вистачає зараз. Наприклад, поставлю пасіку, облаштую кошару, заведу отару баранів і буду господарювати», – сміючись говорив він.

Відразу ж після закінчення військової академії Юрій Ролюк розпочав військову службу в 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого на посаді ротного першого батальйону та майже одразу вирушив на фронт на Схід України. 14 серпня 2020 року він перевівся до 28-ї ОМБр «Лицарів Зимового Походу» на посаду заступника штабу третього батальйону, а через рік став його начальником. Своє рішення пояснив тим, що у цьому підрозділі служать його друзі з академії, вони покликали до себе.

Майбутній Герой за час військової служби ніколи не розповідав, де він перебуває, щоб мама не хвилювалася. А коли вона цікавилася, чи з ним усе гаразд, надсилав короткі звукові повідомлення з двох слів: все добре. Та мама, намагаючись дізнатися, де знаходиться її син, натрапила у соцмережах на інформацію щодо дислокації його підрозділу. Це була одна з найгарячіших точок.

Про смерть сина Оксана Ролюк дізналася від свекрухи, бо Юра був там прописаний. Саме на цю адресу і принесли повідомлення про його загибель.

«Була субота, 22 квітня, я написала повідомлення сину зі словами, щоб беріг себе, що ми його дуже любимо. Він відповів, що теж нас дуже любить. Це були його останні слова і повідомлення. У неділю на Великдень телефон мовчав. А вже у понеділок ввечері свекруха повідомила мені страшну звістку», – розповіла Оксана.

Поки тіло доставили додому, минув тиждень. У морзі упізнавав батько. Вже після похорон пані Оксана намагалася дізнатися, як і де загинув її син. Їй лише розповіли, що тоді, у великодню суботу, 23 квітня 2022 року з ним біля села Таврійське на Херсонщині поклали голови багато наших хлопців, потрапивши в оточення. У них не було жодного шансу залишитися живими під дулами ворожих танків. Та вони до останнього давали відсіч і загинули героями. А ще від одного із побратимів сина дізналася, що незадовго до загибелі йому присвоїли звання капітана.

Коридором шани, стоячи навколішки, провели в останню путь володимирчани кортеж із тілом загиблого офіцера Юрія Ролюка. Йому було лише 24…

За особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України капітана Юрія Ролюка нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Портрет Героя розміщений на Алеї Слави міста Володимира. У бібліотеці школи, де навчався Юра, оформлені альбом пам’яті і стенд пам’яті.

На сайті президента України зареєстровано петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) капітану ЗСУ Юрію Ролюку.

Жорстока війна забрала молоду людину прекрасної душі, відкритого й доброго серця. Він радів світу і людям, був відважним патріотом, який віддав життя за волю і незалежність України, виконуючи свій громадянський обов’язок.

Людмила МАКАРЕНКО