35-річний військовослужбовець з Луцька, відомий під позивним «Брутто», з червня 2022 року служить водієм взводу протитанкових ракетних комплексів у 118-й окремій механізованій бригаді. У жовтні минулого року він отримав поранення під час виконання бойового завдання.

Про це пишуть на Суспільному.

Під час реабілітації у Луцьку боєць розповів, як з пацифіста став воїном і як йому допомагає одужувати пес Буля.

«Мене вмовляли взяти російське громадянство»

До повномасштабної війни, розповів військовослужбовець, працював монтажником технологічного атомного обладнання. Його робоче місце впродовж шести років було на одній з атомних станцій Білорусі.

З його слів, 80 відсотків колег були українцями. Атомна станція належала фірмі, яку пов'язували із РФ.

«Коли я працював на атомній станції мене вмовляли взяти російське громадянство. Мовляв, без цього не буде кар'єрного зростання. Але в мене була «чуйка». Взагалі до війни я був пацифістом, а тепер став націоналістом», — розповідає Брутто.

У кінці 2022 року Брутто приїхав до Луцька з Білорусі у відпустку. І на роботу вже не повернувся, бо в Україні розпочалася повномасштабна війна.

Каже, що разом із друзями пішов до ТЦК, але його без досвіду служби у війську спершу мобілізовувати відмовилися. А вже у червні 2022 року вручили повістку.

«Спочатку ми були 50 окремий стрілецький батальйон. Ми в нас в області готували бойові рубежі на українсько-білоруському кордоні, якби ворог раптом сюди пішов. Трішки пізніше нас кинули у новостворену 118-ту механізовану бригаду ЗСУ», — каже військовослужбовець.

Після кількох місяців навчань під головуванням інструкторів НАТО, говорить боєць, він поїхав на Запорізький напрямок, де досі перебуває його підрозділ.

«Перші хвилини думав, що я вже двохсотий»

На Запоріжжі головне завдання його взводу — це стримувати танки ворога, каже Брутто. Але на війні доводиться виконувати абсолютно різні завдання.

«В нас протитанковий взвод. Це всі види протитанкової зброї. Виїжджає техніка ворога і нам по рації передають координати. Ми відпрацювали й відкотилися. Буває, що і в штурми ходимо, буває тримаємо позиції. Завдання міняються. Це війна», — говорить лучанин.

2 жовтня 2023 року боєць називає своїм другим Днем народження. Бо в цей день отримав поранення.

Це було на спостережному пункті, орієнтовно за 50 метрів від позицій російських військовослужбовців. В їхній окоп прилетів снаряд від станкового протитанкового гранатомета.

«Нам пощастило, що снаряд летів не під прямим кутом. Перші хвилини думав, що я «двохсотий». Я нічого не бачив, нічого не чув. Я сидів і думав, що так смерть приходить. Потім думав, що мені очі повибивало, поки земля з очей осипалась і мені розвиднілося», — пригадує боєць.

Окрім поранень та опіків рук й обличчя, каже Брутто, в нього діагностували черепно-мозкову травму, розрив барабанних перетинок та тяжку контузію.

«Якби не пес, то мені — хана»

Лікування та реабілітація тривали орієнтовно пів року. Каже, що під час відновлення дуже допомогла підтримка матері та спілкування з домашнім улюбленцем породи джек-рассел-тер'єр на ім'я «Буля».

«Якби не пес, то мені — хана, труба. Я зранку до нього підходжу, ми бородами потремося один в одного. Я подивлюся в його очі і він все зрозуміє, що мені болить і що я йому хотів сказати», — ділиться Брутто.

Військовослужбовець розповідає, що під час реабілітації в тилу намагається жити максимально насиченим життям. Багато спілкується, шукає нові знайомства.

Нещодавно погодився на пропозицію вперше у житті взяти участь у лицарському турнірі, що відбувався у Луцькому замку.

«В мене зараз таке життя, як у фільмі «Завжди кажи — «ТАК». Я за будь-який двіж. Мені пропонують і я погоджуюся на все. Крім гидкого всякого», — говорить військовослужбовець.

Зі слів Брутто, за кілька днів він повертатиметься на передову. Каже, що на подив багатьох цивільних, він не може дочекатися, коли повернеться на Запоріжжя.

Фото: suspilne.media.