34-річний Андрій Соломін здобув золоту медаль у «Забігу за двох» на Першому безбар’єрному марафоні «Нової пошти».

Про це розповіли у Львівській міській раді.

У мерії розповіли, що боєць втратив на фронті обидві ноги та пережив клінічну смерть, і навіть прощався з життям з думкою про полеглого друга, проте місяці опісля в пам’ять про нього здолав 1 км на марафоні.

Андрій Соломін із Луцька вперше опинився на війні ще у 2014 році. А у перший день повномасштабного вторгнення чоловік пішов до військкомату та вступив до лав 100-ї окремої бригади тероборони, де згодом став командиром стрілецької роти.

Важкого поранення зазнав на Донеччині. Це сталося цьогоріч наприкінці квітня. Андрій з побратимами саме закріплювались на позиції, як надійшла інформація про можливе оточення. Треба було терміново виходити.

«Я відчув, що зі мною щось станеться. Записав голосове повідомлення мамі й дружині. Не з першого разу вдалося записати, голос тремтів. Сказав, що зі мною все добре і я декілька днів не виходитиму на зв'язок», — ділиться спогадами Андрій.

Під час виходу оператор ворожого дрона скинув боєприпас просто йому під ноги. Поранений наклав собі турнікети, але не вірив, що виживе. 

«Росіяни були дуже близько – на сусідній вулиці. Я сказав хлопцям йти без мене. Відчував під собою велику калюжу крові. Вже поклав руки на турнікети, хотів їх послабити й сказав пошепки: «Мика», скоро побачимося!» — розповідає захисник. «Мика» — це позивний полеглого захисника Миколи Мялковського, близького друга Андрія Соломіна.

Андрій втратив багато крові й в нього почалися галюцинації. Каже, що в мить прощання з життям він почув голос загиблого товариша: «Ні, друже, ти залишаєшся». І він залишився. Після 9 годин очікування на евакуацію у майже повністю захопленому ворогом населеному пункті Андрія все ж вивезли. До тями він прийшов лише в Дніпрі, де дізнався, що і справді майже помер. 

«Я прокинувся вже без ніг. Від лікарів дізнався, що якби я втратив ще 100 мл крові, то не вижив би. А також те, що я цілих 6 хвилин перебував у стані клінічної смерті. Десь я думаю, що «Мика» вів мене на тому шляху. Він завжди переймався за когось більше, ніж за себе», — каже Андрій.

На реабілітацію захисника скерували у центр UNBROKEN.

«Пацієнт погано тримав баланс, тому пересувався за допомогою електричного крісла колісного. Ми працювали над покращенням координації рухів, а також зміцнювали мʼязи. Вчилися пересідати на поверхні різної висоти та пересуватися на сідницях, у тому числі й сходами. Зараз Андрій набрав м’язову вагу і користується активним кріслом колісним. На ньому пацієнт долає будь-яку», — розповідає фізичний терапевт центру Всеволод Дребот.