Маркіян Нагорнюк, був талановитим архітектором і військовослужбовцем, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Спогадами про відважного лучанина поділилися на платформі «Небесний Легіон Волині».

Нагорнюк Маркіян Ігорович народився 5 лютого 1992 року вже в незалежній Україні й віддав своє життя, щоб цю незалежність зберегти. Маркіян – талановитий архітектор, відданий побратим та відважний боєць – загинув у жорстоких боях на Донеччині, захищаючи «трасу життя» Бахмут-Лисичанськ. 

Навчався Маркіян в Луцькій гімназії № 4 імені Модеста Левицького. Пізніше вступив до Львівської політехніки. Дарія Олексіївна, мама Маркіяна, згадує, що у 9 класі підійшла до нього і запитала, що він думає робити з майбутньою освітою. Каже: син не мав високих балів, проте в один момент він вивчив усю математику та підтягнув інші предмети і вже потім з легкістю вступив до вишу.

Куратор групи, де навчався Маркіян, згадує хлопця як доброзичливого студента та зазначає, що він був фаховий архітектор і надійна людина.

«У нього особливість була така, що він завжди посміхався, мав багато друзів. Його не можна було якимось сумним побачити», – говорив куратор.

У Маркіяна Нагорнюка залишилися чимало нездійснених проєктів, бо за 29 років неможливо встигнути все. Але цілком реально показати взірець гідного життя, до якого всі ми маємо прагнути. 

Навчаючись в університеті, він ніколи не просив допомоги з проєктами у свого тата, який за освітою теж архітектор. Лише після захисту, приїхавши додому, показував їх рідним. За своє життя встиг попрацювати в багатьох фірмах та розробити багато цікавих та красивих проєктів. Одним із таких є площа перед Замком Любарта, що у Луцьку.

У 2018 році самостійно пішов в армію. Служив у місті Тернополі.

«Його хотіли взяти в президентську бригаду, але не взяли, тому що він дуже смішно марширував», – згадує мама Маркіяна Дарія Олексіївна.

Сестра воїна пригадує, що брат мріяв у центрі Харкова запроєктувати унікальну будівлю. Був надзвичайно захоплений красою природи Харківщини.

«Планував у Харкові оселитися й разом із коханою збудувати там школу. Маркіян у війську був неофіційно парамедиком. Надавав медичну допомогу побратимам під час боїв: накладав турнікети, зупиняв кров, знеболював уколом. Допомагав евакуйовувати поранених із поля бою. Вчився надавати першу медичну допомогу за кілька тижнів до початку великої війни. Хотів бути корисним.
Маркіян тепло говорив про товаришів-побратимів і високо цінував свого ротного. І хоч за фахом він архітектор, та ще мріяв бути й конструктором літаків, пожежником, вивчав програмування, був із того покоління, яке не сприймає російської мови. Любив читати книжки. Вже коли воював, ми замість нього отримували посилку з книгарні. Грав на гітарі, любив мистецтво й історію. Бігав, плавав, катався на велосипеді, був гарний, щасливий, піклувався про своє здоров’я і мав багато планів», – написала про Маркіяна Нагорнюка на своїй фейсбук-сторінці Мирослава Балог, рідна сестра героя.

Лучанин обожнював їзду на велосипеді та походи в гори. Любив ходити туди сам на декілька днів. Інколи ходив з другом, але найчастіше сам. Йшов у будь-яку погоду та пору року. Рідні згадують, що майже з кожного походу він приносив додому камінець. Завжди любив ними милуватися.

«Здається, що цими походами він готував себе до чогось…», – згадують сестра та мама Маркіяна.

У перший день війни Маркіян Нагорнюк склав у свій портфель найнеобхідніші речі, одягнув взуття, в якому мандрував горами, взяв прості робочі рукавиці з машини і пішов захищати Україну. 

Він ніколи не жалівся на умови, які були у нього на війні. Хоча часом вони були нестерпні. Вже після загибелі його побратими розповіли про те, де та як вони жили, як грілися вночі… Завжди казав рідним та близьким, що у нього все добре. Просив більше розповідати про їхнє життя.

Загинув лучанин 23 травня 2022 року поблизу населеного пункту Трипілля Донецької області під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України. Був призваний на військову службу по мобілізації у перший день вторгнення росії, 24 лютого. Третього червня 2022 року з ним попрощалися у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку, а поховали військовослужбовця на Алеї Героїв у селі Гаразджа.

Головнокомандувач ЗСУ В. Ф. Залужний нагородив Нагорнюка Маркіяна Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня (наказ Головнокомандувача ЗСУ від 12.07.2022 № 890) – посмертно Старший солдат Нагорнюк Маркіян Ігорович Указом Президента України № 523 від 21 липня 2022 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – посмертно.

Маркіян мав багато планів на життя. Він завжди рухався вперед, розвивав та удосконалював себе. Писав вірші, грав на гітарі, вивчав мови програмування, любив читати.

«Головне в житті – це жити», – казав Маркіян. І він якраз жив, і отримував задоволення від життя, хоч і тривало воно всього 29 років…