Старший сержант Андрій «Корс» з Сумщини, ветеран АТО, після поранення під Ізюмом повернувся до служби, командує артилерійським дивізіоном і прагне Перемоги.

Про воїна зі "Сталевої сотки" розповіли на фейсбук-сторінці бригади.

Пан Андрій родом із Сумщини. За його плечима близько десяти років служби в армії та участь у проведенні антитерористичної операції на сході України. Андрій дуже любить собак, особливо віддає перевагу чотирилапим породи Кане Корсо. Тож і позивний обрав собі відповідний – «Корс». 

«До Збройних Сил я вперше приєднався у 2001 році і, відслуживши певний час, не мав наміру туди знову повертатися, але у 2014 році, з початком АТО, доля вирішила інакше: я потрапив на навчання на командира гармати 2С1 «Гвоздика». Після 2015 року я звільнився і був в оперативному резерві», – розповів «Корс».

Після початку повномасштабного вторгнення наш герой воював під Ізюмом, де отримав тяжке поранення. Пробувши близько року на реабілітації, «Корс» повернувся до строю.

Нині Андрій у званні старшого сержанта обіймає посаду головного сержанта артилерійського дивізіону 100 омбр і, як зізнається сам військовий, робить усе, аби бути максимально корисним.

«У кожного з моїх бійців своя мотивація бути тут. Моя основна мотивація – це робота над помилками, яких ми припустилися у 2014 році, допустивши цю війну. Це не тільки моя помилка, а й моїх батьків. Мій син також вже проходить підготовку перед вступом до ЗСУ. Тепер мотивує, аби онуки не воювали», – говорить Андрій.

У підрозділі «Корса» гармонійно поєдналися молодість та досвід.

«Озброєння та техніка відіграють важливу роль у цій війні, але ніщо не в силах замінити бойовий досвід військовослужбовця. У 2014 році теж була справжня війна, але рівень підготовки на той момент був іншим. За десять років все кардинально змінилося в кращий бік», – ділиться спостереженнями командир.

 За час служби в Збройних Силах України Андрій отримав чимало нагород та відзнак, проте розповідати про них не бажає, адже переконаний: «Ми воюємо не за нагороди, а задля Перемоги».

Вдома на Героя чекають дві Ольги – дружина та донька, а старший син Андрій невдовзі приєднається до батька, аби разом торувати шлях до Перемоги.