У середу, 20 жовтня, на Волинь завітав Артем Шошин - артист балету, балетмейстер-постановник, заслужений артист України, лауреат премії імені Шекери в галузі хореографічного мистецтва. У Луцьк він привіз свою постановку присвячену 100-річчю ювілею Астора П’яццолли «Танго на пуантах». Обласний центр Волині став останнім містом туру Україною із цією роботою нашого земляка, який народився в Луцьку і дуже любить це місто - про що і розповів в своєму ексклюзивному інтерв’ю телеканалу ГІТ.

Пропонуємо найцікавіші цитати з інтерв’ю з Артемом Шошиним.


Нарешті я у Луцьку. Я сам в це не вірю, що я через такий графік сьогодні прокинувся і побачив Луцьк. Я сам собі не вірю, бо мені здається ніби це було в якомусь майбутньому житті.

  «Танго на пуантах» сьогодні ми привезли до Луцька з моїм колективом. І я досі не вірю, що колектив добрався до Луцька. Бо довгі роки я вмовляю нашого імпресаріо приїхати до Луцька і завжди це відмови-відмови, бо є таке, що Західна Україна дуже погано збирається на балет. Але, ви знаєте, ми приїхали, ми зібрали сьогодні аншлаг і все добре, ми щасливі. І це мене дуже гріє, бо це моє рідне місто.

 Я завжди казав імпресаріо: «Ви що? Це моє рідне місто! Я маю сюди приїхати і показати свою творчість! Тому що, тут залишилося дуже багато людей, яких я люблю, які дуже багато вклали в мене, коли я ще був малий».

 «Танго…», ви знаєте, теж не обійшлося без Луцька, бо в Луцьку я дуже добре займався бальними танцями. Я займався в клубі «Юність» у Янчуків. Знаєте, прийшов потім час коли я вже прийшов на контемперері танець і на балет сам класичний. Прийшла мить коли я подумав – чому я не можу об’єднати це все: бальний танець і балет. Цього ніхто не робив і я подумав, що це може круто виглядати.

 І ось прийшла така мить, що ми хочемо щось нове поставити і я думаю - танго і балет на пуантах. Довго ми думали чи це буде в туфлях бальних чи як? І я зрозумів, що це фішка, що ніхто не танцює, в Україні точно, це на пуантах.

Було мені років 20 і я так скептично ставився до цього всього – премії, звання. Нашо воно?, шо воно змінюється?. Ні, нічого не змінюється. Але, ви знаєте, це як дитині - цукерки. Це коли дуже багато працюєш і дуже багато вкладаєш і постійно зіштовхуєшся з проблемами, різне буває, ти дуже втомлюєшся, бо постійно дуже багато роботи і дуже багато витрачаєш енергії на це. Але коли тобі якась премія – це як подяка і ти розумієш, що ти рухаєшся в правильному напрямку. В цьому є сенс, я зараз це розумію. Інколи треба пряником, інколи треба – батогом.

 Я вчуся казати «ні», тому що всім завжди хочеться допомогти, посприяти чи ще щось

 Ми поставили балет «Далеко по сусідству». Це все таки мій найулюбленіший балет. Я думаю, я колись його теж привезу до Луцька.

 Западенець – є западенець! Я все таки звідси і я трошки розумію, і я трошки відчуваю, (мало розуміти, треба відчувати) цей менталітет, а він зовсім інший від усієї нашої України. І я пишаюся, що я розумію його, і я пишаюся, що я з Луцька. І я виріс тут, і це були такі золоті роки. І я дуже щасливий, що саме тут я народився.

 Найважливіше чому я поїхав з Луцька – тут дуже мало танцю, дуже мало професійного танцю, особливо балету. І я поїхав до Петербурга, а потім до Києва – щоб більше навчитися, більше розвиватися. Але тепер мені хочеться зробити все для того, щоб Луцьк – якомога частіше бачив це! Дуже хочеться щоб ми частіше приїжджали сюди і щоб лучани частіше бачили крутий якісний танцювальний продукт.

Повне інтерв’ю з Артемом Шошиним дивіться у нашому відео.