54 роки тому болівійський сержант застрелив Че Гевару. Хто це – романтик-революціонер, безжальний кат або просто малюнок на футболці?

Від двох років Че Гевара хворів на астму, після того як скупався в холодній річці. «Якщо в Че починався напад, це ніяк не позначалося на русі колони. Найбільше, що він допускав, – це щоб хтось ніс його рюкзак. Він вважав, що загін не повинен затримуватися через те, що він хворий. Це було загальне для всіх правило. Загін не затримувався через хворих. Якщо не можеш йти – залишайся, лікуйся. Якщо можеш терпіти – йди. Це правило він ніколи не порушував», – учасник боїв у Сьєрра-Маестрі  Жоель Іглесіас. Гірський масив Сьєрра-Маестра був основною базою кубинських революціонерів, після висадки на острові 2 грудня 1956 року.

«Че Гевара головував в апеляційному суді. Він ніколи не скасовував вироки. Я навідував тих, кого засудили до смертної кари. Ходили чутки, що я гіпнозував увʼязнених, тому що багато зберігали спокій, – тому Че наказав, щоб я був присутній на стратах. Після мого відʼїзду в травні стратили ще багатьох, але я особисто був свідком пʼятдесяти пʼяти страт. Був американець Герман Маркс, судячи з усього, колишній засуджений. Ми називали його «мʼясником», тому що йому подобалося віддавати наказ стріляти. Я багато разів благав Че від імені увʼязнених. Особливо мені запамʼятався випадок з Аріелем Лімою, хлопчиком. Че не змінював своєї думки. І Фідель, якого я відвідав. Я отримав таку травму, що в кінці травня 1959 року мені наказали покинути приход Каса Бланка, де була Ла-Кабанья і де я три роки проводив месу. Я поїхав до Мексики на лікування. У день мого відʼїзду Че сказав мені, що ми обоє намагалися навернути один одного на свій бік і зазнали невдачі. Його останніми словами були: «Коли ми знімемо маски, ми будемо ворогами», – Хавʼєр Арзуага, священник.

Від січня до червня 1959 року Че Гевара був комендантом фортеці Сан-Карлос-де-ла-Кабанья і засідав у революційному трибуналі. За цей час у фортеці стратили понад сотню людей. Всього, після приходу до влади Фіделя Кастро в 1959-му, на Кубі стратили близько десяти тисяч політичних вʼязнів.

«Одягнений в пильну потерту сорочку, вицвілі зелені штани та легкі сандалі з високою халявою, Че зловив кулю в ліве стегно, коли наближався до урядових військ; інша куля вибила його напівавтоматичний карабін М-1 прямо у нього з рук. [...] Дізнавшись, що його схопили, армійське командування в столиці країни Ла-Пасі задумалося, що з ним робити. Оскільки в Болівії немає смертної кари, Че, в гіршому разі, сяде в тюрму – можливо, тільки після довгого гучного суду, пропагандистського протесту всього комуністичного блоку і загроз того, що інші партизани можуть вдертися в Болівію. Наступного дня прийшов наказ стратити Че. Через дві години його застрелили. [...] Смерть Че навряд чи покінчить з активністю комуністів у Латинській Америці. Там все ще багато бідності, відчуження та безнадії, яку екстремісти можуть використовувати у своїх цілях», – стаття в Time, присвячена смерті Че Гевари в Болівії, де червоні партизани вели війну проти режиму генерала Рене Баррʼєнтоса Ортуньйо. За однією з версій, болівійські комуністи в останній момент не відправили свої війська на допомогу загону Че Гевари, тому що проти цього виступило керівництво СРСР.

«Він проповідував збройну боротьбу сотням, якщо не тисячам, молодих ентузіастів по всій Латинській Америці та Африці; він віддав за це своє життя, і вони втратили свої. [...] жодна з пожеж, які він або Кастро намагався запалити по всьому регіону, не збереглася, не кажучи вже про те, щоб розгорітися. Результатом стали не чудові знімки барбудос, які увійшли в Гавану в січні 1959 року, а скоріш – військові перевороти, тортури, викрадення і тисячі даремно втрачених життів студентів. [...] Гевара став культурною іконою, а не політичною чи ідеологічною», – Хорхе Кастанеда Гутман, мексиканський політик, автор однієї з біографій Че Гевари.

Довідка: барбудос – прізвисько кубинських революціонерів, від іспанського barbudos – «бородані».