Дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Визначено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Голова Волинської обласної громадської організації "Захист дітей війни" Ростислав Чапюк поділився спогадами дитинства в спільному етері ГІТ і Радіо-1.

Я вигодуваний був за панської Польщі й досі товчу ряст на рідній Волині.

Прикордонне село Русів, 2 км на південь від Устилугу. тоді не вулицями, а лініями. Мені було чотири роки, коли мати розбудила зі словами «війна». А що мені тоді була війна? Хіба вона мене стосується? В мами стались передчасні роди мого брата, молока не було, ледве виходили. Вижив, але імунітету не перейняв, нині вже покійний. Грабили власовці, мадяри, а німецькі солдати купували яйця й молоко, марками платили. Я з 5 років, як тіток забрали на примусові роботи, пас корів, гнав уранці аж під Буг, вертався надвечір. У дитбудинках брали кров для поранених націонал-соціалістів. Тисячі загинули від холоду, голоду, антисанітарії. Батька мого лікували в Новосибірську, але від фронтових ран помер невдовзі по війні.

Діти війни. Нас було 35 373 на перше жовтня 2021, але вже менше.

Багато лежачих. Якась частина, як от я, ще ходячі, але рух уже не той, що кілька років тому. Довелося збути машину. Генерал-майор Булавін помер від коронавірусних ускладнень. Мій заступник, виключно активний чоловік Василь Федчук також відійшов. З великою добросовісністю виконував навіть найменші доручення.

ПРИГАДАЄМО ТВОРИ ЗЕМЛЯКА Й ВІДДАМО ШАНУ: