Сім’я Сарханових із Залізниці вже п’ять років займається тепличним вирощуванням огірків, а ще садить розсаду перцю та помідорів.

Нині робота у їхньому розсаднику кипить, пише Любешівська районна газета «Нове життя».

У вирощуванні розсади є багато нюансів. Сіяли насіння огірків 11 березня. Наразі ж важливо, аби в розсаднику була температура повітря не менше 18 градусів. Тож практично цілодобово його опалюємо дровами. Сам розсадник не є великим за площею. Зараз там розміщені дві тисячі рослинок розсади огірочків», – розповідає голова сімейства Едуард Русланович.

Далі ж на них чекає пересаджування на постійне місце – у теплицю, площа якої становить 5,5 сотки. Ще на зиму в ній, як зазначає чоловік, роблять цикл робіт під новий урожай.

«Переорюємо, підживлюємо землю гноєм. Адже від ґрунту багато що залежить. Не підживиш – не матимеш урожаю», – каже господар.

А коли ж огірки звільнять місце в розсаднику, там відразу посадять помідори та перець різних сортів. До середини травня теплицю опалюють, аби для росту огірків була комфортна температура.

Опалювати починаємо ввечері, коли сідає сонце, і гріємо до його сходу. Окрім цього, використовуємо парове тепло, яке гріє ґрунт. Із закінченням опалювального сезону нарешті можна трішки поспати вночі, – з усмішкою розповідає пані Юлія.

Можливо, на перший погляд, і здається, що клопоту із вирощуванням огірків немає. Однак роботи з цим – ой як багато. Адже, як розповідає сім’я Сарханових, виростити їх – тяжкий труд.

«Це нерви та недоспані ночі. Бо якщо допустиш помилку на певному етапі, втратиш хороший урожай. Важливо, щоб огірок був смачним, хрумким та безпечним навіть для діток», – переконані молоді господарі.

Тож вирощують вони різні сорти цього овочу. Найбільше ж їм імпонує сорт «Амур». Поливання, пасинкування, підв’язування, підживлення, прополювання бур’яну – процеси, котрі відіграють важливу роль у досягненні бажаного результату.

У певні етапи необхідно овоч обробляти. Звісно, це робити слід у розумних мірах. Бо тепер, враховуючи наші погодні умови, без оброблення не матимеш урожаю. Але наші огірки є безпечними. Ними із задоволенням смакують і наші дітки», – зазначає Едуард Русланович.

Велику роль у вирощуванні будь-якої культури відіграє погода. У цьому переконані і залізницькі господарі. Адже для гарного вирощування огірків має вистачати світла та сонця. А ще, як наголошує аграрій, вкрай важливо любити те, чим займаєшся.

«Треба вміти відчувати рослину. Я от по листках бачу, чого не вистачає огірку», – каже чоловік.

Тож завдяки нелегкій праці цих господарів у розсаднику, а затим у теплиці плодоносити огірки щороку починають у них орієнтовно із початку травня.

«Якщо все добре, то до святкового пасхального столу будуть смачненькі огірки. І не лише нам, а й покупцям», –розповідає пані Юлія.

Огірки в Сарханових плодоносять орієнтовно до середини жовтня.

Щодо збуту, то реалізовують вони вирощену продукцію і вдома, і на ринку. Аби виїхати, наприклад, на базар у селище, сім’я приступає до роботи ще о 5 годині ранку. Адже важливо, щоб овочі були свіженькими. До слова, практично всі роботи в теплиці господарі роблять із самого ранку. Адже із 11 години, коли нагрівається парник, там знаходитися небезпечно. Далі ж до праці можна приступити у вечірню пору. Звісно, така робота не завжди належно цінується. Адже покупець хоче придбати якнайдешевше, а людина, котра тяжко працює, вирощуючи продукцію, повинна, як мінімум, повернути витрати.

Окрім огірків, також вирощує ця сім’я розсаду помідорів різних сортів. І ще уже третій рік поспіль випробовують вирощування болгарського перцю. Насіння засівають також у розсаднику. А вже згодом, за сприятливих погодних умов, сформовані, загартовані рослини висаджують на підготовлені площі у відкритий ґрунт. Цей овоч вибагливий у догляді, є теплолюбивим.

Перший рік, коли спробували вирощувати перець, урожай був вдалий. І червоний перець «Молдова» вийшов на «ура». Покупцям нашим неабияк засмакував», – ділиться чоловік.

На запитання: чому ж вирішили займатися такою нелегкою справою, Едуард Сарханов відповідає, що теплицю побачив у тещі й вирішив зробити для себе.

Я спробував. І мені, як-то кажуть, пішло в руку. Звісно, я постійно вчуся. Випробовую нові методи, підходи. Інакше не вийде. А ще неабияк допомагає у цьому дружина. Вона – надійна помічниця та порадниця. Бо самотужки важко усьому лад дати», – зазначає господар.