У Луцьку на вулиці Ярощука розпочали знесення історичної вілли, в якій мешкали відомі люди.

Про це написав у фесбуці Богдан Ворон.

«Зараз на історичній віллі на Ярощука, 12 повністю зносять дах. Це будівля в садибному стилі 20х рр ХХ ст. унікальна для Луцька. Тут жив архітектор Яніцький, який створив будівлю сучасного краєзнавчого музею на Шопена. Будівлі планували надати статус пам'ятки», – йдеться у дописі.

Роками приміщення на вулиці Ярощука, 12 перебувало в занедбаному стані, пише «ВолиньUA». Відділ охорони культурної спадщини Луцькради акцентував увагу на важливості зберегти історичну будівлю. Однак роками не могли знайти власників для того, щоб підписати охоронні договори. Будівля зберігає в собі багато автентичних елементів, але перебуває в приватній власності. Місцеві історики та ентузіасти вже давно хочуть внести її до переліку пам'яток архітектури, щоб таким чином захистити від знесення.

Вражає історичне значення садиби: тут жили та працювали другий президент Луцька, співзасновник Волинського музею Ян Сушинський, а також архітектор Казимир Яніцький, який створив будівлю сучасного Волинського краєзнавчого музею.

У 20-х роках в Луцьку була споруджена оселя, що була еталоном європейської житлової архітектури першої половини ХХ століття. Випадково у старій луцькій газеті був знайдений детальний опис цього нетипового помешкання, датований 1933 роком. У такій віллі і сьогодні не відмовився б жити найзаможніший серед волинян. У міжвоєнний період вона мала адресу вулиця Матейка, 16. На початку 30-х років у Луцьку саме запустили водогін та каналізацію; у той час не кожен міг дозволити собі електричне освітлення чи вбиральню в помешканні, не кажучи вже про гарячу воду з крана. І власний телефон – на той час привілей одиниць.

Будинок на вулиці Ярощука, 12 зведений у час, коли Луцьк став центром Волинського воєводства (території сучасних Волині, Рівненщини та частини Тернопільщини). Мешкав у будинку «садибного» стилю видатний лучанин Ян Сушинський – другий президент Луцька (так називалась посада мера або бургомістра в час Другої Речі Посполитої) у 1920–1923 рр., регіоналіст, палкий прихильник історії Луцька.

 За кордоном власники подібних історичних маєтностей прагнуть продовжити їхнє життя, зберігаючи архітектурні деталі до найменших дрібниць. І тоді до ціни нерухомості додається вартість антикваріату. Яким шляхом підуть нові власники будівлі, яка пішла по руках, залишається загадкою.