Дуже часто на фоні кисневого голодування страждає мозок і пацієнти на цьому фоні починають неприродно поводитись: знімають кисневу маску, стають агресивними до медперсоналу, звинувачують медиків у погіршенні свого стану, підозрюють у неправильному лікуванні, також, потребують підвищеної уваги.

Про це пишуть на фейсбук-сторінці Луцької міської клінічної лікарні.

Лікар-невропатолог тимчасового інфекційного стаціонару Наталія Ящук розказує, що на одному з чергувань, бригада лікарів витратила близько 40 хвилин, щоб переконати пацієнта лікуватись (47 річний пацієнт з сатурацією 70, без кисню, наполягав на виписці). 

Тривале перебування в масці на кисневій підтримці спричиняє незручності. А відсутність поруч сімейної підтримки і саме захворювання виснажує пацієнтів. Вони стають апатичними, втрачають інтерес до життя, не хочуть боротись за життя, проявляють думки про самогубство.

Ми вже знаємо, що цей агресивний збудник – COVID-19, атакує не лише легені та дихальні шляхи, а й може спричинити тяжкі наслідки для серця, судин, нервів, нирок та шкіри. Передусім, ізоляція і самотність, страх перед ускладненнями хвороби та невідомістю, часто є причиною виникнення психоемоційних порушень та розладів сну. Часто ми спостерігаємо наростання когнітивного дефіциту у пацієнтів старшого віку, яке гостро може переходити в психоз або делірій. Саме старіння є основним фактором ризику когнітивних патологій та нейродегенерації; важкі системні захворювання, а також стрес, зміна місця перебування, провокують або прискорюють погіршенням пам’яті у людей похилого віку, – йдеться в дописі.

Вчені довели кореляцію між запальними факторами та деякими специфічними симптомами. Наприклад, високий рівень TNF-α та IL-2 асоціюється з апатією та руховим гальмуванням. Тоді як IL-6 асоціюється з ангедонією та суїцидальністю. Рівень прозапальних цитокінів знижується, коли пацієнти одужують і, навпаки, цитокіни залишаються підвищеними у пацієнтів, стійких до лікування.

Важкі випадки COVID-19 майже незмінно супроводжуються надмірною імунною відповіддю, значним підвищенням рівня IL-6 у плазмі крові, що безпосередньо корелює з несприятливим результатом захворювання. Часто ми використовуємо різні групи препаратів для психокорекціі, для того щоб зняти тривогу у пацієнта, покращити сон, що підвищує комплаєнтність.

Наталія Ящук стверджує, що велику роль в одужанні відіграє підтримка лікарів: навіть добрим словом. Адже, коли людина залишається наодинці з хворобою, то будь-яка інформація про покращення її стану подає надію. Після виписки з госпіталю пацієнти потребують підтримки родини.

Також, лікарі радять побільше гуляти на свіжому повітрі, виконувати дихальну гімнастику і легкі фізичні вправи. Якщо утримується тривога, розлади сну та є ознаки депресії, необхідно звернутись на консультацію до невропатолога.