У жителів Волинської області лише у першій половині 2024 року виявили понад 1600 злоякісних утворень.

Про це повідомляють на сайті ОДА Волині.

У четвер, 26 вересня,відбулась колегія управління охорони здоров’я ОДА, під час якої і обговорювали питання високої захворюваності волинян на рак. 

«Злоякісні новоутворення є однією з найнебезпечніших медико-біологічних і соціально-економічних проблем. Адже захворюваність і смертність від раку постійно зростають. Так, понад 15 % летальних випадків в області пов’язані з раковими захворюваннями і поступаються за цим показником лише серцево-судинним захворюванням»,  зазначає координаторка групи експертів управління охорони здоров’я облдержадміністрації за напрямом «Онкологія» Людмила Бубенова.

На Волині, каже координаторка, майже кожна 50 людина хворіє на рак, а після 50 років – кожна 18. Лише за перше півріччя 2024 року зареєстровано 1 610 хворих на злоякісні новоутворення, померло – 675 онкопацієнтів. Серед найпоширеніших – злоякісні новоутворення молочної залози, передміхурової залози, немеланомні злоякісні новоутворення шкіри, колоректальний рак та рак легень. Значна кількість онкохворих діагностується в запізнілих стадіях.

У ОДА розповідають, що високий показник захворюваності на злоякісні новоутворення фіксують у Луцьку та Володимирському районі. Натомість висока занедбаність – у Камінь-Каширському (36%), Луцькому (30,9%) та Ковельському (29,9%) районах.

Тож у адміністрації пояснюють, аби зменшити рівень онкозахворюваності, дуже важливо проводити скринінгові дослідження, які дозволяють діагностувати пухлину на ранній стадії, коли ще немає симптомів. Насамперед мова йде про рак молочної залози, патології шийки матки, обстеження кишківника, передміхурової залози та легень.

Також координаторка визначила основні причини зростання онкозахворюваності. Серед них:

• перебування населення країни в умовах хронічного стресу та тривоги, що негативно впливає на стан здоров’я;

• формальність проведення онкопрофоглядів;

• відсутність належного медичного спостереження за групами ризику пацієнтів з передраковими станами;

• відсутність лікарів-онкологів в закладах охорони здоров’я як основних координаторів діагностики, лікування та диспансеризації онкологічних хворих;

• відсутні державні програми скринінгу основних онкологічних захворювань;

• недостатня санітарно-просвітницька робота, особливо серед сільського населення тощо.