Що потрібно жінці, щоб вона відчувала себе щасливою? – запитуємо у рожищанки Оксани Банади.

«Здорові рідні, надійне чоловіче плече та затишна домівка», - без роздумів відповідає жінка.

Тож сьогодні Оксана може назвати себе щасливою, бо має дбайливого чоловіка, трьох прекрасних донечок і власний дім. Аби усього цього досягти, в житті довелося пройти чимало випробувань. Та у досягненні мети, на думку нашої співрозмовниці, головне – не опускати руки, завжди рухатися вперед.

У кінці дев’яностих, коли дефіцитом було все, а зарплати виплачували товаром, щойно закінчивши Луцьке ПТУ №12, Оксана змушена була стати підтримкою для матусі. Так у свої дев’ятнадцять почала підторговувати різним крамом у Щурині, тоді ще Рожищенського району, де проживала бабуся. А в двадцять оформила підприємницьку діяльність, взяла в оренду сільський магазин у Ворончині, організувала власний бізнес, який розпочинався з великих клітчастих сумок, якими товар доводилося доставляти навіть рейсовим автобусом.

Згодом, коли вже створила власну сім’ю і оселилася в Рожищі, в нагоді Оксані стала здобута професія закрійниці: жінка взялася шити гардини. І замовлень не бракувало, клієнти були задоволені професійністю молодої майстрині, якістю пошиття.

Спілкуючись з Оксаною Банадою, розуміємо, що жінка не звикла нарікати, а в скрутні моменти життя навчилася розраховувати на власні сили та вміння. І задумів реалізації цих умінь у неї не бракувало ніколи. Саме пані Оксана першою у райцентрі зорганізувала прокат дитячих новорічних костюмів, виготовлених власними руками.

Вдалим та затребуваним у клієнтів виявилося і пошиття постільної білизни. А коли минулоріч карантин паралізував роботу магазинів та базарів, в нашої співрозмовниці виникла нова творча ідея – жінка зайнялася хендмейдом, стала виготовляти святкові прикраси, наприклад, до Великодніх кошиків, почала шити розвиваючі вігвами для малечі. Бо ж як багатодітна мама знає, як нелегко зайняти дітей чимось цікавим та корисним, аби виділити трохи часу для інших домашніх справ.




Словом, енергійності та наполегливості нашої співрозмовниці можна позаздрити.

Оксана Банада – гарна господиня і любляча мама. У їх просторому будинку, який вона називає результатом працьовитих рук чоловіка Михайла, намагається створити затишок і максимальний комфорт для душі. Чого тільки вартують виплекані жінкою вазони, які пишно квітнуть на підвіконні.

А ще у них на кухні частенько пахне випічка.

Мамині кулінарні уміння успішно перейняла найстарша донечка – одинадцятикласниця Альона, яка тішить членів родини на дні народження смачними сюрпризами . Окрім кулінарії, цікавиться юнка і манікюрною справою. Шукає собі дівчина заняття до душі, бо ж задумується над вибором майбутньої професії.

До слова, щодо куховаріння, то у цій родині і тато Михайло ого-го. Напевне, саме тому найкращий відпочинок для Банад – виїзд сім’єю на природу, де так смакує татів шашлик.

Перші мамині помічниці і молодші донечки Анна та Софія. У домі вони мають кожна свої обов’язки: догляд за акваріумом, за домашньою улюбленицею собакою Нюсею, прибирання власних кімнат та інше. А ще Оксана намагається різносторонньо розвивати дітей, дівчата відвідують різноманітні гуртки, адже жінка впевнена – мають знайти себе в тій справі, яка дозволить в майбутньому розраховувати на власні сили. Адже наша співрозмовниця твердо переконана: життя лінивого не любить.


Тетяна Боярин, газета «Наш край».

Передрук можливий лише за згоди автора