Старовинна вишиванка із домотканого лляного полотна, вигаптувана хрестиком, перейшла у спадок Мирославі Свистун, учительці географії, історії та правознавства Мостищенської гімназії, від її уже покійної бабусі по батьковій лінії, народженій 1921-го року, Єви Наумівни Какалюк із Краснилівки.

У цій сорочці, яку дбайливо зберігає Мирослава Миколаївна, криється історія їхнього роду, а відтак вона є найдорожчим спомином про минулі часи. І хоч у її шафі, зізнається жінка, є чимало сучасного вишитого одягу, лише це вбрання особливо гріє душу, бо, здається, й досі зберігає тепло рук хранительки сімейного вогнища — бабусі Єви, пише «Полісся».

— Квітковий орнамент реліквії, складений із червоної барви, злегка відтіняється чорною. Він символізує сімейне щастя і материнську любов, — так описує вишиванку її нинішня власниця. — Це візерунок, притаманний волинській орнаментиці, вдало відображає пам’ять про мою рідну бабусю, котра була дуже сильною та вольовою жінкою. Вона все життя важко працювала, а в часи Другої світової війни була вивезена на примусові роботи до Німеччини, куди взяла з собою, як оберіг, кілька подібних вишиванок. Та одну із них зуміла зберегти на чужині, щоб передати своїм наступним поколінням, — розповіла Мирослава Свистун.

Бабуся пані Мирослави відійшла у засвіти у 93-річному віці, а її сорочці, в якій вбрана на світлині її онука, невдовзі виповниться 90 літ. Та попри давність не втратила вона й до сьогодні своєї унікальності. Навдивовижу досі сніжно-біла тканина не стала крихкою, хіба що візерунок дещо втратив колір: потьмяніли ружі. Сорочка Єви Какалюк знайшла почесне місце в унікальній виставці вишиваного одягу, що експонується у шкільному музеї Мостищенської гімназії, де для збереження національних традицій розмістили чималу колекцію поліського вишиваного вбрання.