Поняття «професійне вигорання» міцно закріпилося в сучасному лексиконі менеджерів, психологів та HR-фахівців. Якщо говорити науковою мовою, професійне вигорання — це виснаження емоційних, розумових і енергетичних ресурсів людини, яке розвивається на тлі сильного хронічного стресу в роботі. Виявляється повною втратою інтересу до професійної діяльності і відчуттям безглуздості подальшого розвитку, відсутністю сил і бажання займатися діяльністю, яка нещодавно була по-справжньому цікавою. Простими словами кажучи – повна апатія і небажання займатися професійною діяльністю. Проаналізувавши контент соціальних мереж, де найчастіше зустрічаються тексти і виступи на цю тему, можна побачити, в основному, нерозуміння природи самого феномена, а відтак - неефективні поради. До того ж люди розділилися на два табори, одні, і їх більшість, стверджують, що «професійне вигорання» стосується виключно працівників, інші – що цей симптом цілком притаманний і керівникам, що призводить до стратегічних помилок у керівництві, мотивації та заохоченні персоналу. Психолог Лєна Шторм стверджує, що в першу чергу необхідно проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки цього феномену.
«Моя думка не популярна, але психологічно обґрунтована – має бути баланс. Важливо розмежовувати чи є у вигоранні працівників вина власника. Якщо працівники отримують зарплату не нижче ринкового рівня, отримують хороше ставлення, мотивацію, премії за перепрацювання, за вагомий внесок в роботу компанії, а також можуть вирішити свої професійні і психологічні питання то це вже завдання самих працівників. А ось коли вигорання є наслідком непродуманої політики співпраці із працівниками самого керівника чи власника, от тоді йому треба щось міняти» - психолог Лєна Шторм

Ось кілька прикладів від Лєни Шторм:

  1. Розмежування особистих і робочих моментів. Працівник працює по одній темі, виконує поставлені задачі на відмінно, це бачить власник чи керівник і залучає працівника до додаткової роботи, яка не входить в її обов’язки і непередбачена у посадовій інструкції.
  2. Неправильні форми мотивації. Працівник закрив проект чи уклав договір, який приніс компанії прибуток. Це помітив керівник і замість того, щоб підняти зарплату, або забезпечити грошову винагороду відправляє людину, наприклад, на курси підвищення кваліфікації. «Звичайно курси підвищення кваліфікації це не найгірша форма мотивації, але, на мою думку, не є доречною. Людина бачить, що її цінують, але розуміє, що цінують тільки функціонально, як складову одиницю колективу, а професійні заслуги не відображаються на гаманці», - каже Лєна Шторм.
  3. Невизнання важливості внеску працівника в роботу компанії. Помилки в роботі керівник покладає виключно на робітника, а заслуги, як надбання усього колективу.
  4. Абюзивна поведінка керівника по відношенню до підлеглих спричинена тим, що людина є формальним лідером компанії.

Це далеко не повний перелік факторів, які спричинюють професійне вигорання у працівників. Водночас не варто забувати і про роль працівників.

«Якщо нічого, з перерахованого вище, працівник по відношенню до себе не відчуває, якщо є нормальна підтримка, зарплата не нижча серньоринкового рівня то в такому випадку своїми психологічними питаннями треба займатися самотужки. Тому що власник, який не займатиметься стратегічними питаннями підприємства просто перетвориться на штатного психолога для своїх працівників і тоді постраждає робота підприємства, тому що у керівника буде не правильний фокус уваги» - констатує Лєна Шторм.

Варто знати, що згідно з дослідженнями, синдром вигоряння сам по собі не зникає і для його лікування потрібні активні дії. Психологи стверджують, що позбутися цієї недуги раз і назавжди неможливо. Постійно існує ризик повторного розвитку або навіть посилення його прояву. Тому вкрай важливо усвідомлено підходити до питання профілактики і самовідновлення для попередження професійного вигорання.