Хто хоч раз тримав до хреста дитинку, той не забуде неймовірну мить цього першого таїнства для людини. Мерехтять свічки у храмі, лунають молитви, священник тричі занурює немовля у святу купіль і передає хресним батькам. З того часу вони відповідають перед Богом за свого хрещеника, мають бути поряд у радості та біді. Хтось за усе життя не охрестив жодного маляти, а от настоятель Петро-Павлівського чоловічого монастиря, що у селі Світязь на Волині, отець Арсеній став хрещеним батьком для 104 дітей!

Про багатого на хрещеників священника пише «Вісник+К».

Вперше став кумом у сьомому класі

– Живуть мої хрещеники у Світязі, Любомлі, Луцьку, Ратному та навіть Білорусі, – усміхається отець Арсеній.

Його обличчя аж світиться радістю, коли розповідає про своїх хрещеників. Вперше ніс дитинку до хреста у сьомому класі – хрестив маленького родича у своєму рідному селі Черче колишнього Камінь-Каширського району.

Отець Арсеній з побожної сім’ї, тож змалку молився і читав православні книжки. Після першого похресника отця Арсенія (а тоді ще Василя Дем’янчука) кликали за кума багато родичів та знайомих. Ще у мирському житті став хресним батьком для пів сотні малюків!

За непохитну віру в Бога, доброту, турботу цінують отця Арсенія. І хоч він прийняв чернечий постриг, а монахи не мають права бути кумами, все ж отець Арсеній став хресним татом ще для пів сотні дітей. Серед них є й двійні!

– Коли у нашому храмі замироточила ікона Божої Матері Почаївської, люди почали приїжджати з різними потребами. І в багатьох випадках по щирій молитві отримували благодатну допомогу. Це зцілення від хвороб, допомога у різних життєвих ситуаціях і навіть у бізнесі, – розповідає отець Арсеній. – А ще часто приїжджали подружні пари, які довго не мали дітей, і молилися біля чудотворної ікони. От одна сім’я з прикордонного містечка журилася мені: «Батюшко, уже набридло приймати ліки – ми їх відрами п’ємо, а толку нема». Молода пара часто молилася біля Почаївської ікони, і з Божою допомогою з часом жінка завагітніла. А коли народилася дитинка, попросили мене стати хресним татом. Я запитав благословення у правлячого владики, і він дав на це згоду. А потім інші пари, які молилися біля ікони і дочекалися довгожданих діток, теж просили бути хресним. І щоразу я звертався до правлячого владики. Він не перешкоджав, але дивувався, чому саме мене кличуть, – усміхається отець Арсеній. – А старі люди кажуть: від хреста відмовлятися не можна.

Найменшому хрещенику чотири роки, а найстаршому – 28. «Я вже й хрещений дід», – сміється монах. Бо хресні діти вже самі стали батьками. А деяких похресників отець Арсеній навіть сам вінчав!

– Коли я вийшла заміж, то померла моя мама, – згадує Руслана Дудік з села Черче. – Її мені замінила рідна тітка Марія, мама отця Арсенія. Ми родина, з дитинства знаємося. Отець Арсеній хрестив усіх моїх чотирьох дітей. Ще коли вчився в семінарії – Інну, Сергія, Альону, а коли став монахом – то найменшого Богдана. А минулого року у світязькому храмі вінчав дочку Інну та її чоловіка Сашу. За турботу, ласку ми щиро дякуємо нашому отцю Арсенію!

Мамі монаха допомагали його похресники

Іванко, Василько, Тетянка, Марійка, Галинка… Усіх 104 похресників важко назвати і не помилитися з іменем. Тож отець Арсеній склав список, де зазначені усі.

– Може, я не усім спроможний зробити подарунки на Миколая, Різдво, але я роблю найбільший дарунок – щоденну молитву за них, – каже отець Арсеній. – І вони моляться за мене. Коли я потрапив у лікарню, багато моїх похресників і кумів дзвонили й казали: «Батюшко, ми молимося за вас».

Дуже часто хрещеники приїжджають у монастир до отця Арсенія на престольний празник, до сповіді, причастя, на його день народження, щоб особисто привітати зі святом. Він пригощає їх цукерками, дарує іконки, діти з любов’ю горнуться до свого хресного-монаха. А отець Арсеній іноді їздить на дні народження до тих, хто живе ближче. Перед святкуванням служить подячний молебень, а тоді вже гості з іменинником гуляють забаву. На жаль, ще жодного разу не збиралися усі хрещеники разом, але у майбутньому отець Арсеній хотів би присвятити для такої щемливої зустрічі спеціальний день, щоб приділити увагу кожному.

– Найбільше радує, як каже святий апостол Іван Богослов, те, що діти перебувають в істині. Мені приємно, що батьки навчили їх відвідувати храм і молитися, – зізнається отець Арсеній. – Для мене більшої радості немає.

Особливо тішилася хрещениками отця Арсенія його мама, яка не мала онуків. Після смерті чоловіка вона жила самотньо у селі Черче, але не зосталася одинокою. Її часто навідували синові похресники, косили, орали город, садили-копали картоплю. І навіть зараз, коли мами вже немає на білому світі, кума монаха доглядає його батьківську хату. У Черче після довгої розлуки хоч раз у пів року навідується отець Арсеній. Щоб вдихнути запах рідного дому і згадати щасливе дитинство з батьками.