Захисник «Азовсталі» Михайло Діанов, звільнений 21 вересня з російського полону, розповів, що допомагало триматися у застінках окупантів. Не зневіритися йому допомогла батькова наука.

Ще у дитинстві Михайло засвоїв урок: якщо не можеш змінити ситуацію – впадати у відчай не має сенсу. Про це він розповів у інтерв’ю, опублікованому медіапроєктом Front 18.

Морпіх пригадав випадок із дитинства, як на прохання батька пішов купити сметани. Дорогою він розбив банку, тож додому повернувся в сльозах, очікуючи добрячого прочухана. Натомість батько його здивував.

«Приходжу додому і плачу. Батя каже: чого ти плачеш? Кажу: я розбив сметану і так далі. «А-а-а... А плачеш ти чого? В тебе болить щось?». Ні, відповідаю. Тоді батько сказав: дивися, ти коли плачеш, ти сумний і так далі – сметана повернеться? Кажу: ні. «То чого ти плачеш?». Відповідаю: бо ти мене покараєш. «Ось тобі покарання: на три карбованці, йди знову й купи сметани, тільки далі будь обережніший», – розповів про яскравий дитячий спогад Діанов.

Батькові слова хлопець засвоїв, і вона знадобилася в полоні.

«Від того, що ти сумуєш, ситуація не зміниться. Якщо ти сидиш у полоні і розумієш, що ти зробити нічого не можеш – нафіга, блін, сумувати? Так, настрій поганий. То давай, збери людей довкола себе, оптимістів – і розповідайте анекдоти один одному. Змінити ти нічого не зможеш. Але настрій підняти собі можеш без проблем», – розповів Діанов.