Цифри вражають: тисячі українських дітей окупанти примусово вивозять в росію та не дають змоги повернути назад. З квітня до України змогли повернути 96 дітей.

В етері Громадського Інтерактивного телебачення незалежна експертка з питань захисту прав дітей Аксана Філіпішина поділилась неймовірними цифрами та розповіла про ту величезну кількість труднощів, які створює росія, щоб не віддавати дітей навіть власним батькам.

«Станом на 9 листопада на превеликий жаль ми маємо підтверджених 430 випадків загибелі українських дітей, 828 дітей наразі зазнали поранень різної ступені тяжкості. Також верифіковані дані про депортацію 10 764-х дітей до російської федерації або на окуповані території України. Наразі українській стороні вдалося повернути 96 дітей, з них 37 — це діти, які були вивезені на так зване оздоровлення з Харківської області (на той час окуповані території: Балаклея, Ізюм, Куп’янськ і т.д.) і 59 дітей це індивідуальні кейси, яких повернули починаючи з квітня», — дала опис загальної ситуації пані Аксана.

Також вона додала, що географія вивозу наших дітей є дуже широкою, оскільки верифіковані місцезнаходження спостерігаються на окупованій українській території, а також в ростовській, московській, курській, воронезькій областях, краснодарському краї, ямало-ненецькому автономному окрузі росії.

На прикладі 37 дітей вивезених на оздоровлення росіянами Філіпішина описала проблеми їх повернення в Україну.

«37 з повернених — це батьківські діти, за якими поїхали 32-є батьків. Ми вважаємо, що це злочинні дії з боку російської федерації, оскільки вивезли вони приблизно 300 дітей із окупованої території на так зване оздоровлення в табір під геленджиком «Мєдвєжонок». Вивозили вони їх в супроводі двох-трьох якихось супроводжуючих. Зібрали від батьків і повезли начебто з метою оздоровлення, а от повертати батькам дітей вони категорично відмовились і виставили умову особисто приїхати за дитиною. Зрозуміло, що батьки зі звільнених вже Україною територій не могли рухатись в бік російської федерації через окуповані території. Їм довелось долати надзвичайно складний шлях через всю територію України, далі Польща, Білорусь, в’їзд до росії і через всю її територію вони потрапили до геленджика, забрали своїх дітей та назад»

В підсумку експертка зазначила, що багато батьків просто не мають можливостей пройти такий шлях. Діти повертаються сукупними зусиллями урядової сторони, благодійних організацій, української міграційної служби та батьків — кожний кейс представляє собою окрему спеціальну операцію.