Війна торкнулась кожного в Україні. І кожен має своє бачення, як перемогти в ній. Однак, як і у кожній справі, хід подій визначають професіонали. Перший заступник голови комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки, генерал-лейтенант Михайло Забродський розповів про те, що вплине найближчим часом на хід війни.

Про це пише Укрінформ.

Михайло Забродський розповідає, що імовірний розвиток ситуації в найближчі місяці обумовлюється трьома достатньо різнорідними факторами.

По-перше, це перспектива втрати або залишення російськими військами оперативного плацдарму на правому березі річки Дніпро.

По-друге, достатньо примарна на сьогодні, але не виключена повністю можливість операцій наземних військ противника з території Республіки білорусь.

По-третє, прихід зимового періоду, який суттєво впливає на динаміку бойових дій, особливо в центральних та північних регіонах України.

Кожен з цих факторів має свою вагу і свої особливості.

Відхід росіян з плацдарму в районі міста Херсон є, в принципі, логічним і, навіть доцільним для них з ряду причин. Першою з них, безумовно, є вся складність забезпечення дій угруповання на плацдармі у оперативному відриві від військ на лівому березі. Використання пульсуючих паромних переправ може розглядатись як вихід на певний період часу. Але воно точно не вирішує повністю питань всебічного забезпечення військового угруповання чисельністю у 18-20 тисяч та повноцінне функціонування окупаційної адміністрації обласного центру, особливо – в холодну пору року.

Друга належить до сфери оперативного мистецтва. Її пояснення криється у відповіді на просте на перший погляд питання. Для чого потрібен плацдарм? Не має сенсу повторювати російські інформаційні мантри про можливий скорий наступ на Миколаїв і Одесу. На сьогодні вони, як то кажуть, «зайдуть» хіба лише невимогливому з точки зору закликів особовому складу окупаційних військ. Для вирішення завдань такого масштабу у російської сторони немає ні сил, ні засобів, а головне – впевненості в успіху і бажання. Іншою проблемою може стати використання противником “вивільнених” з правого берега військ на іншому оперативному напрямку.

Третя причина полягає у безспірній оперативній вигоді для противника побудови оборони саме по лівому берегу річки Дніпро. Крім використання всіх переваг оборони на крупній водній перешкоді, залишається протидія економічному використанню Україною Дніпра в нижній течії як транспортного маршруту та гарантований контроль за гідроспорудами Північнокримського каналу.

Повністю усунути стратегічну загрозу наземного вторгнення з території Республіки Білорусь домовленостями і неоднозначними заявами з боку самопроголошеного президента, на жаль, неможливо. Тож, імовірність появи ще одного фронту протяжністю до тисячі кілометрів продовжує поставати серйозним викликом для нашої країни.

Нарешті, про зиму. Логічно припусти, що вимушена імовірна стратегічна пауза до кінця цієї пори року буде вельми корисною для обох сторін, звісно, тією мірою, наскільки можна говорити про користь війни взагалі. Використання двох-трьох зимових місяців для поповнення, формування і підготовки військ до подальших дій також є цілком логічним. Зазначене ніяким чином не означає припинення бойових дій або прогнозоване деякими експертами заморожування конфлікту в поєднанні з політичним тиском або схилянням українського керівництва до перемовин на російських умовах.

Також цей час потрібен російському командуванню, аби планово та з максимальною ефективністю використати всі переваги розгорнутої майже два місяці тому часткової мобілізації. За умови диспропорції в кількості озброєння, військової техніки та кількості підготовленого і мотивованого особового складу, тривале за мірками військового часу навчання є єдиним способом забезпечити фронт “спеціальної військової операції” новими порціями хоч там як підготовленого контрактного гарматного м’яса. В цьому сенсі наповнення військових частин на лінії зіткнення мобілізованими військовозобов’язаними та професійними “гастролерами” з приватних військових компаній може розглядатися лише як тимчасова міра для певної стабілізації ситуації й примушення ЗС України до надмірного витрачання ресурсів, зокрема – засобів ураження.

Результатом короткого періоду формування і підготовки, а також – перекидання виведених з Херсонського плацдарму російських військ, може стати створення двох потужних ударних угруповань. Одне з них може бути розгорнуте на Запорізькому, інше – на Сумському напрямку. Завдання угруповань може полягати у нанесенні двох концентричних ударів з північного і південного напрямків. Північне угруповання імовірно може діяти за напрямком Суми - Полтава - Дніпро, південне – Запоріжжя - Дніпро. Завданням військ на існуючій на Сході лінії зіткнення в цьому випадку буде лише сковування угруповання ЗС України і унеможливлення використання військових частин і з’єднань на інших загрозливих напрямках.

Кінцевою ж військовою метою операції може бути омріяне стратегічне оточення угруповання ЗС України на лівому березі річки Дніпро. При цьому безспірним вирішальним політичним результатом для рф може стати примушення України до перемовин з позиції тиску, аналогічної умовам березня поточного року.

Що протиставити діям ворога

Логічно розпочати з побудови та нарощування стійкої оборони на зазначених напрямках.

Перспективним є створення нових потужних оперативних угруповань. На півдні – в районі східніше Запоріжжя, на півночі – в районі Суми. Крім забезпечення стійкості оборони, такі угруповання у випадку успіху противника, створювали б для нього суттєву флангову загрозу і давали б гарантовану можливість прориву можливого оточення.

Конкретно ж, для виконання зазначених завдань необхідно створення двох оперативних об’єднань, в складі 4-5 загальновійськових, 2-3 танкових і 1-2 артилерійських бригад кожне. Загалом – до 600 танків, до 1100 БТР/БМП та до 500 гармат і РСЗВ. З урахуванням планового постачання озброєння і військової техніки партнерами і можливостей вітчизняних ремонтних підприємств такі показники є цілком реалістичними.

Найбільш доцільним шляхом вирішення питання на Поліському і Волинському напрямках є створення окремого об’єднання для дій в лісисто-болотяній місцевості даного регіону. Крім стандартного комплекту в 3-4 загальновійськових бригади, таке об’єднання повинно мати “посилений” артилерійський комплект. Надійне вогневе прикриття нечисельних напрямків для просування в глибину території України буде надавати можливість побудови оборони на широкому фронті.

Випередження противника в розгортанні угруповань буде означати, що саме українське командування визначатиме, коли і де саме за його рішенням наступить “весна” 2023 року.